няв командування і відділом останнього), який, чого не можна заперечити, бився дуже хоробро.
Коли бій під Георгієво-Афіпською станицею скінчився, туди приїхали Військовий Отаман Філімонов, члени Уряду і Ради дякувати добровольцям (І. Макаренко, між иншим, запевнював їх, що Кубань ніколи не забуде і увіковічить їх імена, а родини вбитих забезпечить), а 26 січня Покровський тріумфатором повернувся до Катеринодару. На вокзалі його урочисто стрінули Отаман, представники Уряду, Ради й міського самоврядування, і Отаман тут же начепив йому полковничі погони, кажучи: «Від імені Кубанського Козацького Війська, його Уряду й Ради за виключні ваші заслуги перед Областю нагорожую вас рангою (чином) полковника». На улицях Покровського вітало населення.
Але цього тріумфу молодому, честолюбивому авантюрникові було вже мало. Він заявляє начальнику своєі контр-розвідки пол. Пятницькому, що йому вже обридло бути «отаманом», що він хоче стати командуючим кубанськими військами і наказує йому «дѣйствовать»…
Слухняний полковник почав «дѣйствовать». В наслідок відповідної агітації офіцерство не тільки чуже, зайшле, а й своє кубанське, не соромлячися, стало вимагати від Уряду призначення командуючим військами замісць Гулиги Покровського. Зробили натиск і на Законодавчу Раду. На її приватну нараду з'явилася група офіцерів на чолі з пол. Пятницьким і військовим старшиною Посполітакі й гостро стала вимагати задовольнити їх бажання бачити командуючим кубанськими військами полк. Покровського. Нічого не мав проти цього й начальник польового штабу підполк. Науменко; Військовий же Отаман давно був на боці Покровського: ще перед Ейнемським боєм, 18 січня він казав йому в присутності начальника його штабу В. Леонтовича: «Робіть все, що тільки можливо, вимагайте від мене все, що в моїх силах і владі, але рятуйте положення. Вся надія тільки на вас[1].
Після натиска прибічників Покровського на Раду Філімонов утворює нараду з де-якими членами Уряду і Ради з приводу питання про зміну командуючого військами. З присутніх Рябовол і Кулабухов висловилися за Покровського. Сушков і Скобцов проти нього, при чім останій запропонував агента Добровольчої Армії ген. Ерделі, але останній (він також брав участь у нараді) відмовився і підтримав кандидатуру Покровського. Член Уряду по військових справах полк. ген.-штабу М. М. Успенський (в майбутньому Військовий Отаман) заявив, що він Покровському не віре, і якщо Покровського буде призначено командуючим, то він, Успенський, піде в одставку. Голова Уряду Бич висловився нерішуче: не хотів і Покровського, але не знаходив і другого кандидата. Філімонов, заявивши, що він зупиняється на кандидатурі Покровського, викликав його з сумежної кімнати, де той перебував увесь час, поки
- ↑ В. Леонтовичъ. «Первые бои на Кубани», ст. 32
