начальник Кубанської Військової Школи полк. Кузнецов, пом. інспектора Артилерії полк. Мальцев, пом. нач. польового штабу полк. Ребдев, польовий інтендант полк. Галушка, К. Л. Бардіж, бувший член Уряду Паша-бек-Султанов, лікарь Долгополов, осаул Савицький, генерал Ерделі.
Одні (Долгополов, Паша-бек-Султанов) радили вийти з Катеринодару й розпорошитися; другі (Рябовол, Бардіж, інтендант Галушка) висловлювалися за те, щоб вийти організовано й перечекати чи-то в Новоросійську, чи-то в Кримській, чи в Гарячому Ключі; треті (Кузнецов, Султан-Келеч-Гірей, Ерделі) були за те, щоб відходити вздовж кряжу. Філімонов настоював, щоб іти через Лабинський повіт в Карачай. Ні до якого певного рішення не прийшли і погодилися на тому, що командуючий Покровський вибере і напрямок відходу і час залишення Катеринодару. Покровський же був рішив іти вздовж кряжу через Шенджій, Пензенську, Абхазьку, Хадижинську, Абадзехську, Спокійну, Передову й Удобну в Баталпашинський повіт. 23-го Законодавча Рада припинила свою сесію. Це було зроблено для того, щоб позбавитися городовицької частини її. Городовикам не вірили і на нараді 22-го отверто говорили (Бардіж, Філімонов), що в похід мусять піти лише козача частина і Уряду і Ради. В послідуючих нарадах з приводу евакуації беруть участь члени Ради лише козаки й горці. Під час цих нарад, коли яскраво з'ясувалася безнадійність положення, і не було певности, чи пощастить навіть виступити з Катеринодару, Філімонов був заявив, що він зрікається Отаманства і повертає булаву, але на це не погодилися ні члени Ради ні члени Уряду, вважаючи такий крок за дезертирство.
25 лютого до Катеринодару прибув офіцер від штабу Добровольчої Армії і, довідавшися про рішення залишити місто, почав умовляти «сфери» зачекати, поки надійде Добр. Армія, але «сфери» не послухали, тим більше, що сам представник Добр. Армії ген. Ерделі разом з цим офіцером поспішив виїхати за де-кілька день до евакуації з Катеринодару, але не на зустріч Добр. Армії, а в протилежний бік, шляхом, що збіралися мандрувати кубанці[1]. Денікин, звичайно, таку полохливість своїх замовчує, а кубанцям її закидає[2].
Від населення дійсне положення на фронті укривали; в реляціях штабу навпаки зазначалося поліпшення, а відступ військ пояснювався стратегічними міркуваннями.
Перед 28 лютим війська були безпосереднє під самим Катеринодаром. 28 ввечері Військовий Отаман, члени Уряду, крім члена Уряду по справах юстиції Турутіна, і Ради, (козаки, горці і де-кілька, городовиків), Кубанський Комітет Оборони Установчих Зборів, міський Голова, Голова міської думи й військові частини залишили місто цілком несподівано для більшости населення.
