Навряд чи можна припускати, як це де-хто робить, що Корнілов посувався по Закубанню навмання, без усякого плану й ціли. Звертаючи від Кореновської на ст. Усть-Лабинську, він мав відомості, що кубанці відійшли з Катеринодару за Кубань. На кубанські ж збройні сили добровольчі генерали покладали де-які надії, і тому треба гадати, що вони свідомо шукали їх по-за Кубанню.
Нарешті, вони їх там знайшли.
Новодмитрівська умова. Після бою 11 березня Кубанський відділ розташувався в станиці Калузькій. Тут відбулося засідання Закон. Ради, на якому Урядвисунув питання про умови об'єднання Куб. відділу з Добр. Армією. Рада одноголосно ухвалила доручити Військовому Отаманові, голові Уряду, голові Законодавчої Ради, та його товаришеві Султан-Шахим-Гірею, яко представнику черкесів, оформити згоду в Добр. Армією.
14 числа Покровський, якого Філімонов «за удачное соединеніе съ Арміей ген. Корнилова»[1] підвищив в генерал-майори, на підставі уповноваження останнього, в супроводі начальника свого табуш Науменка, конвойної сотні й сотні черкесів, іде на побачення з Корніловим в аул Шенджій, де знаходилася тоді Добровольча Армія[2].
Під час зустрічи з Корніловим й иншими генералами (присутні були — Алексєєв, Денікин, Романовський, Марков, Ерделі, Гулига) Алексєєв запитав Покровського, чи має він уповноваження на пареговори з командуванням Добр. Армії. Одержавши відповідь, що має, він висунув три пункти, на підставі яких мусіло відбутися з'єднання Добров. Армії з кубанцями, а саме: 1) скасування Уряду й Ради, 2) підлеглість Військового Отамана командуючому Добровольчою Армією і 3) влиття кубанських частин в Добр. Армію.
Умови, про які генерали на Дону не насмілювалися й заїкнутися (там вони, навпаки, вважали своїм завданням «стати поруч з лицарським козацтвом по першому заклику його Круга, Уряду й Військового Отамана»).
Що до Корнілова, то він, зовсім не торкаючися ні Уряду, ні Отамана, ні Ради, настоював лише на цілковитій підлеглості йому кубанських частин і влитті їх в склад Добровольчої Армії.
- ↑ Так було сказано в наказі Отамана, який підписав також і голова Уряду. Але дійсним мотивом було те, що Покровський не хотів їхати полковником на побачення з добр. генералами, та й де-хто з проводирів вважав незручним протиставити генералам полковника в ролі командуючого кубанськими військами. Прохав Отамана за Покровського й начальник його штабу полк. Науменко.
- ↑ Остання вже почала губити терпіння, чекаючи на поклон кубанців, і як раз того ж самого дня начальник її штабу генерал І. П. Романовський надсилає листа «Полковнику Філімонову», в якому повідомляє, що командуючий Добров. Армією «пропонує полковнику Філімонову» прибути в Шенджій. Цей лист перехопив Покровський по дорозі до Шенджія.
