Взагалі безлична ставка не в силі була утримати попередній настрій і лад. Уже в цей час почали висовуватися навверх перші ознаки однієї з тих хвороб, що загубили Добров. Армію — мародерства. Виникла, так звана, «молочна кавалерія»; людям мало було тієї гостинности, що стрівали по станицях, і от почали складатися з тих, що не числилися ні в якій військовій частині, цілі загони, котрі заскакують в придорожні хутора спочатку напитися дурно молока, поїсти кисляку та пиріжків, а потім і «виміняти» коняку. Марков, що жив в гущині Армії, а не в «ставці», йшов з нею й пропускав її, як раніш Корнілов, намагався навести лад, та один не міг нічого зробити.
Починаючи від Дядьківської, щоб швидче рухатися, піхоту посадили на підводи (брали головним чином у іногородніх, бо вони всі були большевиками в очах і Денікина й Куб. Уряду; коли на слідуючому перестанку знаходили зміну, то відпускали, а ні, то гнали й далі). За 9 днів від Катеринодару до ст. Іллінської, де був перший 2 денний спочинок, пройшли 220 верст.
Під час цього походу Добров. Армія утримувалася, головним чином, коштом Кубан. Уряду. Він підкріпив 1 мільйоном карбованців казну Алексєєва, що розтала за час походу, і добровольці почали одержувати кубанське срібло; за сіно, зерно, коней вони розплачувалися з станицями й господарями реквізіційними квитками Куб. Уряду (Денікин це називає: «трохи допомогли»[1]). Допомогав Уряд і людьми, переводячи по дорозі по станицях мобілізацію козаків.
«Між Кубанською владою», як свідчить ген. Денікин[2], «установилися відносини сухі, але цілком коректні. Отаман, Уряд і Рада ні разу не зробили спроби порушити прерогативи командування».
В ст. Іллінській були одержані вісті про спроби повстання козаків в Лабинському повіті. Уряд звернувся до Денікина з проханням зорганізувати відділ, який був би ядром для повстанців. Денікин був виділив в розпорядження Покровського де-кілька сотень козаків і черкесів, але вони не захотіли йти за Покровським дальше ст. Росшеватської.
Сюди ж, в ст. Іллінську, прибули донці, які привезли перші вісті про повстання на Дону й просили допомоги. Денікин, відправивши на Дон для розвідки полк. Барцевіча, переводить Армію в ст. Успенську. Тут вперше новий Командуючий знайомиться з Армією, показується їй. Під час параду він виголосив промову, зміст якої свідчив про те, що попередні демократичні гасла Добров. Армії поховано вкупі з Корніловим, що тепер не то що можна голосно балакати про те, про що при Корнілові краще було мовчати, а навіть тільки про це й слід говорити.
Повернувшися з Дону, полк. Барцевіч ствердив факт великого протибольшевицького руху на Дону, і проводирі Добр. Армії ви-
