Уже перші дні господарювання нової влади в Катеринодарі викликали сум і жах не лише в столиці Краю. Протягом першого тижня салдатня зарубала й розстріляла на вокзалі по-над 300 душ людей ріжного стану. Тут були і буржуї, й пролетарії, і козаки, і городовики, і праві, і ліві, і військові, і цивільні, і катеринодарці, і станичники. Людей хапали на вулицях і в помешканнях на підставі вказівок особистих ворогів чи випадкового підозріння в контрреволюційності й нищили без усякого суду.
Дальший розвиток подій став все більш і більш розчаровувати в большевиках тих, хто був спочатку вважав їх за «своїх» і озлоблювати нейтральних.
Те зрівняння, яким туманили голови слухачам большевицькі агітатори, почало протверезлювати в першу чергу козаків. Виявилося, що буржуїв на Кубані не так уже багато, щоб можна було задовольнити й ощастливити їх коштом усю голоту. За буржуями прийшла черга просто пересічного по добробуту мешканця, і цим мешканцем опинився насамперед козак.
З огляду на те, що з одного боку у всіх органах радянської влади переважаючу ролю відогравали іногородні, як свої кубанські, так і захожі, а з другого — що нова влада дивилася на козацтво, як на контр-революційну силу, ворожу і політично й соціяльно городовикам, увесь тягар, уваги цієї влади до заможнього чоловіка ліг, головним чином на козаків: в рівних умовах козакові приходилося гірше, ніж городовикові. Особливо не соромилися захожі елементи; вони невпинно грабували козаків і знущалися в них. З часом приплив цього елементу з кавказького фронту припинився; частина подалася геть додому, частина загинула в боях з кубанцями і Добр. Армією, але натомісць з'явилися нові зайди — частини большевицької армії, що під натиском німців відійшли з України через Дон на Кубань. На Україні вони не встигли, як слід, попанувати й пограбувати й тепер надолужали тут.
Козацтву в масі большевицькі обіцянки ніякої користи не дали. В наслідок нового ладу воно програло. Виграла лише незначна частина його, яка, з тих або инших причин, опинилася нижче пересічного рівня заможности; вона взяла участь в «грабіжці награбованого», і їй де-що перепало.
Завели також і обіцянки миру. На маючи надії подолати Добр. Армію силами однієї салдатні, большевики почали мобілізувати козаків. Спочатку останні не дуже упіралися: їм казали, що треба лише зробити останнє зусилля — вигнати з Кубані або знищити «кадетів», які не дають спокою Краєві, і тоді «по домамъ». Козаки вірили, билися проти «кадетів» і, траплялося, рятували ситуацію (як це сталося в кінці березня під Катеринодаром). Знищити «кадетів» не довелося: вони подалися на Дон, але тут утворився новий фронт — німецький. Треба було захищати Північно-Кавказьку Радянську Федеративну Соціялістичну Республіку від нового ворога, що, захопивши Ро-
