утворена спільна рада, яка розробила б план боротьби з большевиками і керувала б військовими операціями. «Щоб тепер же розріжнені частини Росії могли уявити більш могутню політичну силу» визнано було необхідним «утворення на півдні Росії міцного державного формування, на федеративних підставах», в склад якого повинні були ввійти і Дон і Кубань, як повновласні члени федерації[1].
Але коли Отаман Краснов реально поставив питання про утворення цього формування, то кубанці почали хитрувати й зволікати.
28 червня (н. с.) Краснов скликає нараду в складі: від Дону він, Краснов, Богаєвський, Єпіфанов, від Кубані П. Л. Макаренко, від горців Коцев, від Астраханщини князь Тундутов і його помішник. На нараді він викладає ідею утворення козацького союзу. Але дехто з членів наради заявив, що складання про це договора зайве, бо існує договор Дону з Кубанню з приводу боротьби з большевізмом; особливо проти утворення союзу був представник Кубані, в наслідок чого Краснов отверто заявив, що організувати південно-східній союз не можливо, бо цього не бажають кубанці. Нарада ця скінчилася нічим. П. Макаренко зібрався було завітати до Краснова й скласти заяву, що «кубанці — не вороги ідеї південно-східнього союзу, але на поспішне втілення його в життя в сучасних умовах не можуть погодитися», проте візит не відбувся, бо Краснов «від'їхав».
Через де-кілька днів (4 липня н. с.) Краснов знову скликає нараду під своїм головуванням в складі: проф. Овчінніков, кн. Тундутов, Добринін, П. Макаренко, голова Астраханського Уряду Криштофович, начальник штабу Астраханського Війська Решетін, Коцев.
Тримаючися своєі тактики зволікання, Макаренко робить з самого початку заяву, що
«його присутність не санкціонує від імені Кубані тих рішень і постанов, які може ухвалити зібрання», і що він може «взяти участь в дебатах про південно-східній союз, якщо вся дальша праця є розвитком переговорів і рішень з приводу цього ж питання, які велися й були приняті Кубанським і Донським Урядами».
Нарешті ж, коли було заслухано першу частину проекта декларації, він офіційно заявляє, що
«Кубанський Уряд і Отаман застерігають собі право погоджуватися чи не погоджуватися з текстом декларації в цілому, чи внести в неї ті чи инші зміни й поправки, як по суті, так і в деталях».
Більшість присутніх зажадала, щоб зобов'язати Куб. Уряд подати протягом певного часу свою думку по суті питання, яке обговорюється. Краснов висловився за тижневий строк і навіть давав Макаренкові авто, щоб той скорше міг дістати остаточну відповідь свого Уряду. Але Макаренко ухилився, запевнивши, що «Кубанський Уряд також, як і Донський, є горячим прихильником організації
- ↑ Покровскій. «Деникинщина», ст. 25.
Деникинъ, т. III, ст. 67.
