Сторінка:Сулятицький П. Нариси з історії революції на Кубані. 1926.djvu/56

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

ківської, до Херсонської чи ще до якої губернії, відкіля колись дід його чи батько пішов на Кубань).

Семилітній козак вдоволений, що ходить до школи. Семилітній городовик може втішатися тим, що пасе гуси чи свині. Козацький син пишається, що він уже й «палички пише» і вміє брати «під-вис», «городовичча» може пишатися тим, що пасе гуси чи свині иноді не чиї, а козацькі.

Козацька дитина в школі бачить п'ять-шість душ школярів-городовиків (більше не принято «за недостачею місця»). Козацький син не хоче сидіти в школі поруч з «городовиком»… иноді кудлатим, вовкуватим, гірше одягненим і обутим.

Чує щколяр-козак у школі, як учитель каже: «Петренко! если завтра не принесешь деньги за правоученіє — будешь исключен!» А на другий день «городовик» Петренко іде з плачем з школи, — його прогнали, а козак Петренко спокійнесенько вчиться.

Інструктор гімнастики (в школах навчання гімнастики обов'язкове) підкреслює, коли відбуваються вправи: «Як стоїш? Що ти «мугирь», чи що?» І козак-школяр пильнує, щоб стояти «по-козацькому». Школяр-«мугирь» почуває себе ніяково…

До послуг козака-школяра і двохкласова школа в станиці. Хоче вчитися далі — хоч і мало шкіл, — «Областное Правленіе» про освіту не дбає, та й Петербург зкоса дивиться на найменшу спробу козаків на світ вирватися — а все ж маються фершальська школа та учительска семинарія, де і вчитимуть козацких синів і годуватимуть. (Військо утримує ще й реальну школу для хлопців і інститут для дівчат, але в цих школах на військові кошти можуть вчитися лише діти «благородних родителей»).

Має козацька дитина путній голос — військовий хор («півча») шукає доброголосих хлопців — регент хору їздить що-року по станицях, одвідує школи та пробує голоси, і хлопець з путнім голосом може вступити до хору. Має козацька дитина нахил до музики — військова музична школа візьме її у науку. І хор і музична школа — установи військові, — козак навіть і службу відбуде там співаком чи музикою (не погана ще й «оружейна» військова майстерня. І туди козак може піти, і вийде з нього не аби-який майстер).

Хай городовик-школяр має голос золотий — його голосу навіть і не спробує регент військового хору. Хоч який нахил у городовика буде до музики, ніхто не зверне на нього ніякої уваги.

Городовик походив до школи дві зіми, і годі. Його до «козацької» не пустили, бо «не було місця», чи «не було за що», — ходив він до церковної, — діякон там «образовує»…

Це і вся наука більшости тих небагатьох щасливих «городовиків», що попали до школи. А походить дві зіми, трохи підросте і береться за працю. Пасе він чужі вівці, «кущанку», він за підпасича в чередника громадського і за погонича в сусіда-козака; він десятником