Сторінка:Сулятицький П. Нариси з історії революції на Кубані. 1926.djvu/77

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

виків, а городовики віддають провід російській інтелігенції, котра обіцяє, що Всеросійські Установчі Збори дадуть городовикам землю дома, на Кубані. (Пізніше, російський міністр хліборобства, згодом голова Установчих Зборів, В. М. Чернов заявив: «казакамъ прійдется потѣсниться»).

4/17 березня р. 1917 в Катеринодарі відбулося перше вільне зібрання козаків мешканців міста (в військовій реальній школі). Зібрався, так би мовити, мозок козацький. Присутні: урядовці Обласного Правління, директори: народніх шкіл, середніх шкіл, гімназіяльні учителі, військові, адвокати, інженери, два отамани станиць, що випадково були в місті, і решта — «нижні чини»: урядовці ріжних державних і громадських установ, домовласники і т. д. Всі зібралися, щоб обміркувати гуртом, що ж чинити козакам, «при новой обстановкѣ, когда не стало Государя Императора?» (З промови полковника Івана Орєхова). Присутній на зборах козак, адвокат п. N, згадавши, відкіля козаки прийшли на Кубань, яких батьків вони діти, згадавши про те, що зробила Росія з своєю колишньою союзницею Україною, запропонував не гаяти часу, а мобілізуватися, стати на Маничі і заявити російському урядові, що кубанці відділяються від Росії. «Без Государя Імператора Росія не може жити і завалиться, а козаки прожити зможуть». Більшість присутніх козаків, слухаючи пана N, злякалася не аби-як, і лише промова п. П. внесла запокоєння. Він заперечував N і доводив, що всі слав'яне мусять до гурту «єднатися». Поговоривши про «объединеніе славянъ», козацкі збори зачинилися. Виявилося, що козацький «мозок» був безсилий «при новой обстановкѣ» дати відповідь на питання: що ж козакам робити?[1] Про виступ адвоката N на козацьких зборах довідалися в станицях, і козаки відгукнулися листами до п. N, висловлюючи своє вдоволення з його виступу і називаючи його промову «козацьким розумним словом».

Не багато станичних громад в перші ж дні революції склали постанови про підтримку революції, про бажаність республіки, і ні одна не склала постанови про приняття городовиків у козаки.

Лише в де-кількох станицях в перший день після одержання звістки про революцію над станичним правлінням замаячив жовто-

  1. Серед козацького офіцерства, ще перебувало в Катеринодарі, були люде, що розуміли необхідність негайної організації свого власного кубанського ладу. Вони вживали заходів, щоб не допустити анархії і розвалу в житті краю, і в своїй непомітній щоденній праці багато зробили в цьому напрямку. В них прокинулася приспана давно у козацької старшини свідомість свого обов'язку перед краєм і рідним козацтвом, і вони були не від того, щоб ступити з ним на новий шлях. Але скромність, відсутність нахилу до демагогії, дисциплінованість, звичка до праці по наказу згори перешкоджали їм вийти наперед і дати все, що вони могли дати своїм знанням, своїм досвідом. До того ж і особисті якості більшости проводирів, котрих винесли догори хвилі революції, і яких вони добре знали, не могли спричинитися до повного розвитку їх корисної діяльности. Позалишалися вони на своїх місцях, а на фоні їх непомітної праці, що утримувала сякий-такий лад серед козацтва, почали визначатися сумні і загубні в долі Кубані постаті полк. О. П. Філімонова і його тодішнього оточення.