на майбутнє і вірили, що Військова Рада буде існувати до часу, поки введеться безстанова, демократична самоуправа.
Козацьке населення на появлення Військової Ради відгукнулося негайним перебранням влади по станицях в свої руки. Козацькі громади мали старий, добре налагоджений адміністраційний апарат влади — «станичні правління», котрий вони й повернули до життя.
Станичні виконавчі комітети хоч і продовжували вважати себе законною владою, але вони, позбавлені підтримки козацьких громад, коштів, помешкання і технічного апарату, обернулися в організації звязку між городовицьким населенням станиці та Обласним Комітетом і «Крестьянско-Казачьимъ Союзомъ» — політичною організацією, на чолі якої стояли російські с.-р.[1].
Перебрання козаками влади в свої руки позбавило Обласний Комітет ґрунту в станицях. Спіраючися лише на організованих в «крестьянско-казачій союзъ» городовиків і на робітничі організації міст, він тож, власне, повис у повітрі, але присутність в його складі членів Військового Правительства ще давала йому можливість животіти.
З появленням Військової Ради та Військового Правительства почало утворюватися, не так в центрі, як на місцях, положення складніше від того, про яке звичайно кажуть: «держава в державі». Справді: Обласний Комітет — Кубанська влада, яку визнавали Військова Рада, Військове Правительство і городовицьке населення краю; Військове Правительство — члени його входять в склад Обл. Комітету — доглядало за «Войскомъ» і не вважало себе Кубанською владою, а козацьке населення вважало Військову Раду законодавчою, а Військове Правительство виконавчою Кубанською владою. Обласний Комітет всяке значіння краєвої влади в його очах стратив.
Певно комісар Тимчасового Уряду міг би внести якісь поправки в організацію місцевої влади, але він тримав нейтралітет. К. Л. Бардіж не був прихильником русофільсько-козакофобських тенденцій городовицьких проводирів (які до того ж не могли похвалитися звичайною тактовністю: обороняючи принцип безстанової організації влади, вони після уступлення Ніколаєва з посади комісара домагалися, щоб на його місце був призначений обов'язково не козак — був призначений Долгополов), але він не був прихильником і не мав ура-козацьких настроїв більшости членів Військового Правительства.
В такому становищі влада не могла довго перебувати. Мусіло прийти до якогось кінця, і сесія «Областного Совѣта», яка була призначена на кінець червня, наблизила той кінець.
Головним питанням, яке Обласний «Совѣтъ» мусів розвязати, було питання про введеня на Кубані «земства». Голова Обласного
- ↑ По селах, звичайно, комітети такого конкурента, як станичне правління, не мали. Там вони й далі були дійсними органами влади, але великою підпорою Обл. Комітету бути не могли з причини своєї нечисленности.