Здавалося, що Військовий «Совѣтъ», взявши владу в свої руки і пообіцявши ввести безстанову демократичну самоуправу, негайно скличе Військову Раду, яка вирішить долю городовицького населення Кубані — може використає починаючі вже завмірати бажання козаків дати раду «своїм» городовикам і утворить ґрунт для будівництва, нового життя не «Войска», а краю, цілої Кубані. Але цього не сталося.
Військовий «Совѣтъ», взявши владу в свої руки[1], доручив Військовому Правительству берегти «Войско». А Військове Правительство, що несподівано для себе з доглядача за козацьким добром обернулося в орган влади — не зрозуміло в повному обсягу вимог життя.
Обласний «Совѣтъ» і Обласний Комітет після виходу з їх складу козаків опинилися в такому ж становищі, в якому вже перебували станишні комітети. Але Обласний Комітет все ж ще вважав себе владою.
На Кубані таким чином повстало дві влади: «козацька» і «городовицька». Козацькі проводирі ігнорували владу городовицьку, гадаючи, що вона не шкодлива, поки не чіпає козацького добра. Городовицькі проводирі вважали козацьку владу шкодливою і робили все, щоб дискредитувати її в очах козаків. «Військове Правительство — контр-революційне, однобічне, не демократичне, буржуазне, золотопогонне» і т. д. — казали городовицькі проводирі на козацьку владу, але городовицька влада не мала сили усунути його геть, бо хоч у Катеринодарі й була розташована не козацька військова частина — 223 Донська піша дружина, але покладатися на неї було не можливо, бо вона думала тільки про те, щоб не попасти на фронт, а в розпорядженні Військового Правительства були козацька запасна сотня, козацька школа прапорщиків і гвардійський дивізіон (бувший царський конвой, що в початку літа прибув з Царського Села).
Російська революційна демократія не хотіла позбутися такої позиції в краю, як Обласний Комітет, і була не від того, щоб звалити контр-революційне Військове Правительство. В літі вона скріпила своє положення по містах Кубані, а особливо в Катеринодарі, дякуючи закону Тимчасового Уряду про міське самоврядування — на виборах скрізь одержали перемогу російські соціялістичні партії. Та городовицькі проводирі добре розуміли, що без своєї військової сили з козаками провадити боротьбу тяжко, і тому вони вжили заходів, щоб таку силу придбати. На прохання катеринодарського самоврядування, на чолі котрого стояли: міський голова М. П. Адамович — російський с.-д. (з кубанських городовиків) і голова Думи
- ↑ Тоді «Влада» обмежувалася майже однією сферою адміністраційно-поліційної управи і то, головним чином, по станицях. Судові, фінансові й инші краєві установи підлягали своїм відповідним дореволюційним чи центральним, чи окружним інстанціям. Ні Правительство Військове, ні Комітет поки-що на них ніякої уваги не звертали.
