ёго стосунки до космополитизму і порішив іх на грунті загального добра. Велику вагу мають ёго вказівки на національну справу в рецензіі ёго на працю П. Житецького «Обзоръ звуковой исторіи малорус. нарѣчія» (1876 р.), далі ёго цікава статя «Языкъ и народность» у «Вѣстнике Европы» 1895 (сент.) і посмертне видання ёго величезноі «Теоріи словесности» (1905 р.). З лінгвистичних праць багато де чого по украінству знаходиться в «Замѣткахъ о малор. нарѣчіи» 1870 р. і в трёх книжках «Къ исторіи звуковъ рус. яз.» 1873 р. Тут розкидано цінні замітки про декотрі вирази в думах і старих украінських актах.
Перша праця фольклорного змісту — «О нѣкотор. символахъ въ славянской народ. поэзіи» 1860 р., книжка теперь мало відома, устаріла зовсім. Більш науковоі ваги мае книжка «О миѳологическомъ значеніи нѣкот. обрядовъ и повѣрій» 1865 р., де зібрано багато матеріалу про різдвяні звичаі, про повірья про змія і бабу Ягу. Праця збудована цілком в напрямі тепер вже однобокоі миѳологичноі теоріі. Цікаві розвідки про Долю 1867 р. і про купалові звичаі 1867 р., теж цінні найбильш по матеріалу. Невеличка, але дуже цінна праця — «Малор. народ. пѣсня по списку XVI в.» — розвідка про украінську пісню про Стефана воеводу в чешській граматиці Благослава 1571 г.
Багато етнографичних вказівок розкидано в просторій рецензіі Потебні на збірник галицьких пісень Головацького і в розвідці про Слово о Полку Игоревім.
Величезну вагу мають «Объясненія малор. и сродн. съ ними пѣсенъ» в 2 просторих томах; в першім йде річ про веснянки, в другім — про колядки. Тут зібрано і зьясовано багато украінських пісень і поруч з ними пісень инших славьянских народів, по підхожих мотивах, переважно в напрямі миѳологичноі теоріі, але з належитою обережністю в конклюзіях. Поміж веснянок дуже докладно розібрані «просо», «воротарь» і «мости». Праця про колядки займае коло 800 сторонок. Колядка і щедрівки тут розібрані по мотивах. Сперш річ йде про колядковий (5+5) і щедрівичний (4+4) віршові розміри, про значіння колядовання і щедровання, про мети злучених з ними звичаів і пісень, а далі про мотиви, яких налічено 81. З найбільшою докладністю і повністю Потебня розгляда мотиви про радість, величання, сіяння золота, обходи святими двора, обход з козою, чудесне древо, суперечки, хто сильніш, про соколів і орлів, тура-оленя. Взагалі етнографічні праці Потебні, особливо ёго «Объясненія» зьявляються гарним здобудком украінознавства[1].
- ↑ Докладніше див. в моій Соврем. малор. этногр., І.
