іґнорує: щоб із тієї зовсім посередньої держави зовсім не-посередньо, лиш абсолютно катеґорично щез Інтер.
3) Пан Яневський у балачці з провідником Кримських Татар, яка присвячена науковому означенню поняття „нація", відкриває деяку основну цінність. Такою цінністю виявляються „права людини", що мене катеґорично не влаштовує з двох причин. Причина перша - я не маю на які гроші їх придбати. Причина друга - найліпші з цих прав уже скуплені особами, про яких я лише з великим гріхом проти власної совісти можу сказати, що вони є „людьми", - а значить, вони скупили крадене, котре їм не мало-б належати. Тобто, є співучасниками злочину. Що-ж стосується поняття цінности, - найвищою духовною цінністю я вже давно володію - у спадок від тата з мамою. Але це не є та найвища цінність, яку пропаґує пан Яневський.
4) Пан Оселедчик, зовсім несподівано доповнюючи Конституцію, відкриває в Україні деяку додаткову „корінну" націю із ґрупи семітських. Що мене, шановний Читачу, дивує, дратує, і тривожить. Тривожить з тієї причини, що дратує. Зле, коли забагато „корінних". Корінь ще називається „первень". Якщо до вчора я ще чувся „первень", а нині раптом взрів-єм на своєму обійстю ще одного новоявленого „первня" - природний людський відрух наказує мені непокоїтись: а чи завтра я не зроблюся „другень"? Не дуже інтеліґентно, з мого боку, але дуже по-человечески, і досить небезпечно з точки зору громадянської „злагоди". Тим паче, що цей другий „первень" на нинішній день має все, про що я лиш можу мріяти, але не терпиться йому для повноти еротичного задоволення відтяти останнє, за що я міг до цього часу іще вхопитися - мій корінь. І тим більше, що ЙОГО корінь, навіть при поверховому ознайомленні, виказує абсолютну, як зовнішню, так і по-суті, неподібність до мого. А дивують мене дві речі. Перше - змішування народу з нацією. Наприклад, Цигани не є нацією, бо не мають ні економіки, ні держави. Може, не всі з цим погодяться, але такий нині у світі існує підхід. Можна говорити про корінні народи - що вилупилися з даного ґрунту, або - що не пригадують, звідкіля прийшли. Як Гагаузи в Україні, як Українці в Польщі, Словаччині, Румунії, Білорусі, частині Московії. Кочівники, навіть коли вони десь осідають, місцевим населенням вважаються народами зайшлими, які мають право на громадянську гідність та людські свободи, але не на корінь. Бо їх корінь в иньшому місці. Логіка п. Оселедчика виглядає зовсім по-иньшому: куди-б тебе не занесло - пускай корінь. Це не є наша з Вами логіка. Наша логіка
