191
Посланнє сьв. Ап. Павла до Филипян 1.
я роблю, усе скаже вам Тихик, любий брат і вірний слуга в Господі,
22. котрого я й послав до вас, щобви знали про наші справи, і щоб він утїшив серця ваші.
23. Мир браттю і любов з вірою відБога Отця і Господа Ісуса Христа.
24. Благодать з усїма, хто любитьГоспода нашого Ісуса Христа в незотлїнню. Амін. До Єфєсян писано з Рину через Тихика.
Павел та Тимотей, слуги Ісуса Христа, до всїх сьвятих у Христї Ісусї, що в Филипах, з єпископами і дияконами:
2. Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.
3. Дякую Богу моєму при всякомуспомині про вас,
4. (завсїди в кожній молитві моїй завсїх вас з радощами молячись,)
5. за товаришуваннв ваше в благо*вістї від первого дня й досі,
6. впевнившись про те, що хто розпочав у вас добре діло, звершувати ме аж до дня Ісуса Христа.
7. Яко ж праведно єсть менї се думати про всїх вас, тим що маю вас у серцї і у вязницї моїй і в оборонї і в утвердженню благовістя, вас усїх, спільників моїх благодати.
8. Бог бо менї сьвідок, як я люблюусїх вас по милости Ісус-Христовій.
9. І про се молюсь, щоб любов вашаще більш та й бїльш достаткувала у розумі і у всякому чутті,
10. щоб допевнитись вам, що лучче,і щоб були чисті і непорушені в день Христа,
11. сповнені овощами праведностичерез Ісуса Христа на славу й хвалу Божу.
12. Хочу ж, щоб ви, браттє, зрозуміли, що те, що сталось менї, більш на користь благовістя вийшло,
13. так що кайдани мої в Христї обявились у всьому судищі і по всїх инших (місцях),
14. і більше братів у Господі, упевнившись кайданами моїми, ще більш осьмілились без страху глаголати слово.
15. Деякі з вависти та перекору, аинші з доброї волї проповідують Христа.
16. Инші з перекору проповідуютьХриста, не щиро, думаючи вавдати горя кайданам моїм,
17. а другі з любови, знаючи, що я8а оборону благовістя (в кайданах) лежу.
18. Що ж бо? тільки все таки, чидля виду, чи по правді, Христос проповідуєть ся; і я сим радуюсь і радувати мусь.
19. Знаю бо, що се обернеть ся намоє спасеннє вашою молитвою і поміччю Духа Ісус-Христового,
20. по дожиданню і надїї моїй, щонї в чому не осоромлюсь, а з усією сьміливостю, як завсїди, так і тепер ввеличить ся Христос у тїлї моїм, чи то життєм, чи то смертю.
21. Бо життє менї Христос, а смертьнадбаннє.
22. Коли ж жити мені тілом, се минї овощ діла, то що й вибоати, не знаю.
23. Тісно бо менї від обох, маючибажаннє розвязатись (із тілом), та з Христом бути; багато бо воно лучче.
24. А щоб пробувати в тїлї, се нужнїщ ради вас.
25. І певно знаю, що зістанусь (у тїлї) і пробувати му з усїма вами на вашу користь і радість віри,
26. щоб ваша похвала много достаткувала в Христї Ісусї, як прийду знов до вас.
27. Тільки достойно благовістя Христового живіть, щоб, чи я прийду та
