Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/1035

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

197

Перве Посланнє сьв. Ап. Павла до Солунян 1. 2.


І. П0СЛАНН6 СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО СОЛУНЯН 1. 2.

га Христа; всякого часу подвизавть ся за вас у молитвах, щоб ви стояли звершені і сповнені у всякій волї Бо

 13. Сьвідкую бо за нього, що маввелику ревність про вас і про Лаодичан і Єрополян.

 14. Витав вас Лука, любий лїкарь,та Дамас.

 15. Витайте братів, що в Лаодикиї,і НимФана, і домашню церкву його. До Кодослн писано з Риму

197


 16. І як прочитаеть ся се посланнеміж вами, постарайтесь, щоб і в Лаодикийській церкві прочитане було, а написане 8 Лаодикиї щоб і ви прочитали.

 17. Та скажіть Архипові: Гледи служення, що прийняв єси в Господі, щоб довершив його.

 18. Витаннв моєю рукою, Павловою.Згадуйте про мої кайдани. Благодать з усїма вами. Амінь. через Тихпка та Онисима.

ПЕРВЕ П0СЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА


ДО СОЛУНЯН.


Голова 1.

Павел, та Сильван, та Тимотей до церков Солунських у Бозї Отцї і Господі Ісусї Христї: Благодать вам і мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа.

 2. Дякуємо Богові всякого часу завсїх вас, роблячи спомин про вас у молитвах наших,

 3. без перестану згадуючи ваше діло віри, і працю любови, і терпінне уповання на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим,

 4. знаючи, браттє Богові любе, вибраннв ваше.

 5. Бо благовісте наше не було до васу слові тілько, а і в силі, і в Дусі сьвятому, і в великій певнотї, яко ж і знаєте, які ми були між вами задля вас.

 6. І ви стали послїдувателями нашими і Господніми, прийнявши слово в великому горю з радощами Духа сьвятого,

 7. так що ви стали ся ввором усїмвіруючим у Македониї і Ахаї.

 8. Од вас бо промчало ся слово Господнє не тілько в Македониї і Ахаї, та й у всяке місце віра ваша в Бога пройшла, так що не треба нам що й казати.

 9. Вони бо самі про нас звіщають,який вхід мали ми до вас і як ви овернулись до Бога од ідолів, служити Богу живому і правдивому,

 10. і ждати Сина Його з небес, котрого воскресив з мертвих, Ісуса, збавляючого нас від наступаючого гнїва.

Голова 2.

Самі бо знаєте, браттє, про вхід наш між вас, що не марно він став ся;

 2. нї, пострадавпш перед тим і дознавши зневаги, як 8наєте, в Филипах, зосьмілились ми в Бозї нашому глаголати до вас благовісте Боже з великою боротьбою.

 3. Утїшенне бо наше (було) не відлукавства, анї від нечистоти, анї в підступі,

 4. а яко ж ми вибрані від Бога, щобповірити нам благовісте, так ми й глаголемо, не як ті, що людям догоджують, а Богу, що розвідує серця наші.

 5. Ніколи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, анї думки зажерливої: Бог сьвідок.

 6. Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли.

 7. Нї, ми були тихі серед вас. Якмамка гріє дїток своїх,

 8. оттак, бажаючи вас, мали ми щиру волю, передати вам не тілько благовісте Боже, та ще й свої душі, тим що ви були нам любі. | 9. Згадайте бо, браттє, труд наш і | працю: ніч бо і день роблячи, щоб нї