198
Перве Посланнє сьв. Ап. Павла до Солунян 2. 3. 4.
кого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовісте Боже.
10. Ви сьвідки і Бог, як преподобно,і праведно, і непорочно ми обертались між вами віруючими,
11. яко ж знаєте, що ми кожного звас, як батько дїток своїх, утїпіали і розважали, і сьвідкували;
12. щоб ви ходили достойно передБогом, що покликав вас у своє царство і славу.
13. Того ж то й дякуємо Богові безперестану, що ви, прийнявши слово проповіді Божої від нас, прийняли не яко слово чоловіче, а (яко ж справді є,) слово Боже, котре й орудує в вас віруючих.
14. Ви бо, браттє, стали послїдувателями церквам Божим, що в Юдеї в Христї Ісусї, тим що й ви пострадаЛИ ВІД СВОЇХ 8ЄМЛЯКІВ, як і вони від Жидів,
16. що вбили й Господа Ісуса і своїх пророків, і нас вигнали, й Богу не вгодили, і всім людям противні,
16. що забороняють нам глаголатипоганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець гнїв (Божий).
17. Ми ж, браттє, осиротівши безвас на час-годину, лицем, а не серцем, ще більні старались з великим бажаннєм бачити лице ваше.
18. Тимже хотіли ми йти до вас, ятаки Павел раз і вдруге, та й заборонив нам сатана.
19. Яка бо нам надія, або радість,або вінець похвали? чи й не ви ж перед Господом нашим Ісусом Христом у приході Його?
20. Ви бо слава наша і радість.
Тим же вже, не стерпівши, зводили ми зостати ся самим в Атинах,
2. і послали ми Тимотея, брата нашого, й слугу Божого, й помічника нашого в благовістю Христовому, утвердити вас і втішити вас у вірі вашій,
3. щоб нї один не хитавсь у горюсьому; самі бо знаєте, що нас на се поставлено.
4. Бо коли і в вас були ми, напередказали вам, що маємо горювати, яко ж і сталось, і знавте.
5. Того ж то й я, більш не стерпівши, послав довідатись про віру вашу, щоб не спокусив вас спокусник, і не марний буде труд наш.
6. Тепер же, як прийшов Тшіотендо нас од вас, та благовістив нам про віру вашу і любов, і що маєте епомпн про нас добрий завсїди, бажаючи нас видїти, яко ж і ми вас,
7. тим то втішились ми, браттє, вами у всякому горю, і нуждї нашій, вашою вірою:
8. бо ми тепер живі, коли ви стоїтев Господї.
9. Яку ж бо дяку Богу можемо оддати за вас, за всю радість, якою радуємось задля вас перед Богом нашим,
10. ніч і день ревно молячись, щобвидїти лице ваше і доповнити недостаток віри вашої ?
11. Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай направить путь наш до вас.
12. Вас же нехай Господь намножитьі збагатить любовю один до одного н до всіх, яко ж і ми до вас,
13. щоб утвердити серця ваші непорочні в сьвятостї перед Богом, Отцем нашим у прихід Господа нашого Ісуса Христа з усїма сьвятими Його.
Дальше ж благаємо вас, браттє, і напоминаємо в Господї Ісусї, яко ж прийняли від нас, як подобає вам ходити й угождати Богові, так щоб більш (у тому) достаткували.
2. Бо знавте, які заповіді* дали мивам Господом Ісусом.
3. Така бо воля Божа, осьвяченнєваше, щоб ви вдержувались од блт
4. щоб кожен з вас знав, як держати посудину свою у сьвятостї і честі,
5. не в страстї похотній, яко ж і погане, що не внають Бога;
6. щоб ніхто не переступав нї в якому дїлї і не обманював брата свого: тим що Господь відомститель ва все те, яко ж ми й перше казали вам і сьвідкували.
