Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/1036

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

198

Перве Посланнє сьв. Ап. Павла до Солунян 2. 3. 4.


198 І. П0СЛАНН6 СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО СОЛУНЯН 2. 3. 4.

кого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовісте Боже.

 10. Ви сьвідки і Бог, як преподобно,і праведно, і непорочно ми обертались між вами віруючими,

 11. яко ж знаєте, що ми кожного звас, як батько дїток своїх, утїпіали і розважали, і сьвідкували;

 12. щоб ви ходили достойно передБогом, що покликав вас у своє царство і славу.

 13. Того ж то й дякуємо Богові безперестану, що ви, прийнявши слово проповіді Божої від нас, прийняли не яко слово чоловіче, а (яко ж справді є,) слово Боже, котре й орудує в вас віруючих.

 14. Ви бо, браттє, стали послїдувателями церквам Божим, що в Юдеї в Христї Ісусї, тим що й ви пострадаЛИ ВІД СВОЇХ 8ЄМЛЯКІВ, як і вони від Жидів,

 16. що вбили й Господа Ісуса і своїх пророків, і нас вигнали, й Богу не вгодили, і всім людям противні,

 16. що забороняють нам глаголатипоганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець гнїв (Божий).

 17. Ми ж, браттє, осиротівши безвас на час-годину, лицем, а не серцем, ще більні старались з великим бажаннєм бачити лице ваше.

 18. Тимже хотіли ми йти до вас, ятаки Павел раз і вдруге, та й заборонив нам сатана.

 19. Яка бо нам надія, або радість,або вінець похвали? чи й не ви ж перед Господом нашим Ісусом Христом у приході Його?

 20. Ви бо слава наша і радість.

Голова 3.

Тим же вже, не стерпівши, зводили ми зостати ся самим в Атинах,

 2. і послали ми Тимотея, брата нашого, й слугу Божого, й помічника нашого в благовістю Христовому, утвердити вас і втішити вас у вірі вашій,

 3. щоб нї один не хитавсь у горюсьому; самі бо знаєте, що нас на се поставлено.

 4. Бо коли і в вас були ми, напередказали вам, що маємо горювати, яко ж і сталось, і знавте.

 5. Того ж то й я, більш не стерпівши, послав довідатись про віру вашу, щоб не спокусив вас спокусник, і не марний буде труд наш.

 6. Тепер же, як прийшов Тшіотендо нас од вас, та благовістив нам про віру вашу і любов, і що маєте епомпн про нас добрий завсїди, бажаючи нас видїти, яко ж і ми вас,

 7. тим то втішились ми, браттє, вами у всякому горю, і нуждї нашій, вашою вірою:

 8. бо ми тепер живі, коли ви стоїтев Господї.

 9. Яку ж бо дяку Богу можемо оддати за вас, за всю радість, якою радуємось задля вас перед Богом нашим,

 10. ніч і день ревно молячись, щобвидїти лице ваше і доповнити недостаток віри вашої ?

 11. Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай направить путь наш до вас.

 12. Вас же нехай Господь намножитьі збагатить любовю один до одного н до всіх, яко ж і ми до вас,

 13. щоб утвердити серця ваші непорочні в сьвятостї перед Богом, Отцем нашим у прихід Господа нашого Ісуса Христа з усїма сьвятими Його.

Голова 4.

Дальше ж благаємо вас, браттє, і напоминаємо в Господї Ісусї, яко ж прийняли від нас, як подобає вам ходити й угождати Богові, так щоб більш (у тому) достаткували.

 2. Бо знавте, які заповіді* дали мивам Господом Ісусом.

 3. Така бо воля Божа, осьвяченнєваше, щоб ви вдержувались од блт

 4. щоб кожен з вас знав, як держати посудину свою у сьвятостї і честі,

 5. не в страстї похотній, яко ж і погане, що не внають Бога;

 6. щоб ніхто не переступав нї в якому дїлї і не обманював брата свого: тим що Господь відомститель ва все те, яко ж ми й перше казали вам і сьвідкували.