205
Друге Посланнє сьв. Ап. Павла до Тимотея 1. 2.
тп на богацтво непевне, а на Бога живого, що дає нам усе щедро на втї
18. добре робити, багатитись дїламидобрими, охочими на подаваннє бути і подїльчивими,
19. скарбуючи собі добру основинуПерве до Тимотел писане 8 Лаодикеї, в будущинї, щоб прийняти життє вічне.
20. О Тимотею! хорони переказ, одвертаючись од скверного марнослови і перекорів неправдивого розуму,
21. котрим деякі хвалячись, у віріпогрішили. Благодать 8Тобою. Амінь. що єсть столиця Фригиї Пакатилнської.
Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, по обітницї життя, що в Христї Ісусї,
2. Тимотею, любому синові: Благодать, милость, мир од Бога Отця, і Христа Ісуса, Господа нашого.
3. Дякую Богу, котрому служу відпрародителїв чистою совістю, що без перестанку згадую тебе в молитвах моїх ніч і день,
4. бажаючи видїти тебе, памятаючи<ж»ози твої, щоб сповнитись радощами,
5. вгадуючи нелицемірну віру твою,яка вселилась перше в бабу твою Лоїду і в матїр твою Євникию; певен же я, що і в тебе.
6. З сієї ж причини нагадую тобі,щоб ти під’огрівав дар Божий, що маєш у собі черев положеннє рук моїх.
7. Бо дав нам Бог не духа страху, а(духа) сили і любови і вдорового розуму.
8. Оце ж не сором ся сьвідчення Господа нашого, анї мене, вявника Його, а страждай в благовістєм Христовим по силі Бога,
9. що спас нас і покликав покликомсьвятим, не по дїлам нашим, а по своїй постанові і благодатї, даній нам у Христї Ісусї перше часів вічних,
10. тепер же обявленій через явленнє Спасителя нашого Ісуса Христа, що вруйнував смерть і осияв життє і нетлінне благовістєм,
11. для котрого поставлений я проповідником і апостолом і учителем поган.
12. З сієї ж причини я й се терплю ;тілько ж не соромлюсь, внаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня.
13. Май приклад здорових словес,котрі від мене чув єси, у вірі і любові, що в Христї Ісусї.
14. Добре завіщаннє схорони Духомсьвятим, що живе в нас.
15. Ти знаєш се, що одвернулись одмене всї, що в Азиї; а між ними Фигел і Гермоген.
16. Нехай же дасть милость ГосподьОнисиФоровому дому, бо він часто мене впокоював, і кайданів моїх не соромив ся;
17. а бувши в Римі, дуже пильношукав мене, та й знайшов.
18. Нехай дасть йому Господь внайти милость Господню в той день. А скілько услугував менї в Єфєсї, ти лучче знаєш.
Ти ж, сину мій, кріпшай у благодатї, що в Христї Ісусї,
2. і, що чув єси від мене перед многими сьвідками, те передай вірним людям, котрі способні будуть і инших навчати.
3. Ти ж терпи лихо, яко добрий воїнІсуса Христа.
4. Нїхто ж, воїном бувши, не мішаєть ся в справи життя (сього), щоб угодити тому, хто вибрав його воїном.
