227
Друге соборне Посланнє сьв. Ап. Петра 1. 2.
вхід у вічне царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа.
12. Тим і не занехую завсїди пригадувати вам сї речи, хоч ви й знаєте, і утверджені у сїй правді.
13. Видить ся ж менї право, доки яу сїй оселї, розбуджувати вас у наповіданню;
14. знаючи, що скоро оставлю оселюмою, яко ж і Господь наш Ісус Христос обявив менї.
15. Старати му ся ж, щоб ви і всюди, по моєму розстанню, робили спомин сїх річей.
16. Не ва байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа нашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його.
17. Бо Він приняв від Бога Отцячесть і славу, коли війшов до Него од величньої слави такий голос: „Се Син мій любий, що я вподобав Його.а
18. І сей голос чули ми, як сходив знеба, бувши 8 Ним на горі сьвятій.
19. Ще ж маємо певнїще слово пророче, і ви добре робите, вважаючи на него, як на сьвітильника, що сьвітить в темному місці, аж день засияє, і денниця зійде в серцях ваших;
20. се найперш знаючи, що жаднекнижне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннем.
21. Бо ніколи ів волї чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі.
Буди ж і лжепророки між людьми, як і між вами будуть лжеучителї, котрі введуть єресї погибелі, і відцуравшись викупившого їх Владики, приведуть на себе скору погибіль. §. І многі підуть за їх погибіллю, котрі дорогу правди хулити муть;
3. і в важерливостї придуманимисловами вас підходити муть, для котрих суд 8 давнього часу не гаїть ся, і погибіль їх не дрімає.
4. Бо коли Бог ангелів, що згрішили, не пощадив, а кинув їх в окови пекольної темряви, і передав, щоб хоронено їх на суд;
5. і коли первого сьвіта не пощадив, а самовосьмого Ноя, проповідника правди, охоронив, повідь на сьвіт нечестивих допустивши;
6. і коли городи Содому й Гоморру засудив на руїну, обернувши в попіл, і поставивши, яко приклад для будучих безбожників,
7. а ізбавив праведного Лота, омерзенного розпустним життєм безбожників;
8. (живучи бо між ними праведниктой, дивлячись і слухаючи про беззаконні діла, день в день мучив праведну душу;)
9. то й знає Господь побожних зпокуси вибавляти, неправедних же хоронити про судний день на муки, —
10. найбільше ж тих, що ходять вслїд за тілом в нечистому хотінню, і зневажають начальство; що сьміливі, самолюбні, не лякають ся хулити власть,
11. хоч ангели, кріпостю і силоюбільшими бувши, не приносять проти них перед Господа докоряючого су
12. Сї ж, як безсловесні зьвірі, природні, що родять ся на лови і забиттє, хулять, чого не розуміють, І В 30тлїнню своїм загинуть,
13. і нагороду неправди приймуть.Солодкими вважають вони дочасні розкоші; вони — самий сором і беззаконне, розкошують в обманьстві своїм, їдаючи з вами;
14. очі мають повні прелюбодїянняі неперестаючого гріха, надять душі неутверджені; серце в них навчене до зажерливости, се — дїти прокляття;
15. котрі, опустивши праву дорогу,заблудили, йдучи дорогою Валаама, сина Восорового, що полюбив неправедну нагороду,
16. тільки ж мав кару за своє беззаконне, бо підяремник нїмий, проговоривши чоловічим голосом, встановив нерозум пророка.
17. Се жерела безводні, хмари, хуртовиною гонимі, котрим чорна темрява на віки захована.
18. Промовляючи бо великими і марними словами, принаджують хотїн
