11
Перва книга Мойсея 8. 9.
2. І позамикались жерела в безоднї і хляби небесні, і зупинився дощ із неба.
3. І вертались води з землї без перестанї, і як уплило сто і пятдесять день, стала вода посякати.
4. І зупинився ковчег у сьомому місяцї, на сїмнайцятий день місяця, на горі Арарацькій.
5. І вбувало води більше та більше до десятого місяця, а в десятому місяцї на первий день місяця стало видко верхи по горах.
6. І сталось по сорока днях, що відчинив Нояг вікно в ковчезї, що був зробив.
7. І випустив крука, і лїтав той сюди й сюди, закіль посякла вода на землї.
8. Опісля випустив голубицю від себе, щоб довідатись, чи вода спала з земного виду.
9. Та не знайшла голубиця відпочинку нозї своїй, та й вернулась до його в ковчег: бо вода поняла вид усїєї землї. І простїг він руку тай узяв її до себе в ковчег.
10. І пождав ще других сїм день, та ізнов послав голубицю з ковчега.
11. І прилетїла голубка надвечір до його, колиж се — оливний листок у неї в дзьобочку. І дознавсь Нояг, що вода уступила з виду земного.
12. І зождав іще других сїм день, та й послав знов голубицю, і не вернулась уже до його тодї.
13. І сталось у шістьсот первому роцї на первий день первого місяця, що посякла вода на землї. І зняв тодї Нояг кришу в ковчезї, і споглянув, аж се — вид земний уже сухий,
14. А в другому місяцї на двайцять сьомий день місяця земля стужавіла.
15. І рече Господь Бог Ноягові, глаголючи:
16. Вийди з ковчега сам і жона твоя і сини твої, і жени синів твоїх з тобою.
17. І всяку животину, що з тобою і всяке тїло від птаства і від скотини і з усякого лазючого поповза по землї повиводь із собою; і плодїтесь і намножуйтесь на землї.
18. І вийшов Нояг і сини його, і жінка його, і синів його жінки з ним.
19. Усяка животина, всяке лазюче поповза по кодлах своїх повиходило з ковчега.
20. І спорудив Нояг жертівника Господеві, і взяв з усякої чистої животини і з усякої чистої птицї та й принїс у всепаленнє на жертівник.
21. І понюхав Господь любих пахощів, і рече: Не проклинати му вже більше землї за чоловіка; бо надих людського серця злющий з молодощів його; і не вигублювати му вже більш усього живого, як учинив.
22. Покіль земля землею, сїйба й жнива, холоднеча й спека, лїто й весна, день і ніч не перестануть.
І благословив Бог Нояга і сини його, і рече їм: Бувайте плодющі і намножуйтесь і залюднюйте землю.
2. І страх і ляк перед вами нехай находить на всяку животину земну, і на всяке птаство небесне, і на все лазюче по землї, і на всяку рибу морську. На поталу вам подав я їх.
3. Усяке двигуще, що живе на землї, буде ваша їда; як зело травяне подаю вам усе.
4. Тілько мясива з його кровю, душею, щоб не їли.
5. Крові бо вашої, душ ваших, вимагатиму, на всякій животинї мститимусь за неї і допевнятимусь душі людської від руки чоловіка, від руки братя його.
6. Хто проллє кров людську, того кров теж проливати ме чоловік: бо в образ Божий сотворив Бог чоловіка.
7. Ви ж росплоджуйтесь і намножуйтесь, буяйте по землї і множтесь по її.
8. І рече Бог Ноягові та синам його з ним, глаголючи:
9. Ось я поставляю заповіт мій з вами і з вашим потомством по вас.
10. І з усякою душею живою, що з вами, з птаством і скотиною, і з усїм живим на землї, що з вами буде, з усїма, що повиходили з ковчега.
