Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/23

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

11

Перва книга Мойсея 8. 9.

 2. І позамикались жерела в безоднї і хляби небесні, і зупинився дощ із неба.

 3. І вертались води з землї без перестанї, і як уплило сто і пятдесять день, стала вода посякати.

 4. І зупинився ковчег у сьомому місяцї, на сїмнайцятий день місяця, на горі Арарацькій.

 5. І вбувало води більше та більше до десятого місяця, а в десятому місяцї на первий день місяця стало видко верхи по горах.

 6. І сталось по сорока днях, що відчинив Нояг вікно в ковчезї, що був зробив.

 7. І випустив крука, і лїтав той сюди й сюди, закіль посякла вода на землї.

 8. Опісля випустив голубицю від себе, щоб довідатись, чи вода спала з земного виду.

 9. Та не знайшла голубиця відпочинку нозї своїй, та й вернулась до його в ковчег: бо вода поняла вид усїєї землї. І простїг він руку тай узяв її до себе в ковчег.

 10. І пождав ще других сїм день, та ізнов послав голубицю з ковчега.

 11. І прилетїла голубка надвечір до його, колиж се — оливний листок у неї в дзьобочку. І дознавсь Нояг, що вода уступила з виду земного.

 12. І зождав іще других сїм день, та й послав знов голубицю, і не вернулась уже до його тодї.

 13. І сталось у шістьсот первому роцї на первий день первого місяця, що посякла вода на землї. І зняв тодї Нояг кришу в ковчезї, і споглянув, аж се — вид земний уже сухий,

 14. А в другому місяцї на двайцять сьомий день місяця земля стужавіла.

 15. І рече Господь Бог Ноягові, глаголючи:

 16. Вийди з ковчега сам і жона твоя і сини твої, і жени синів твоїх з тобою.

 17. І всяку животину, що з тобою і всяке тїло від птаства і від скотини і з усякого лазючого поповза по землї повиводь із собою; і плодїтесь і намножуйтесь на землї.

 18. І вийшов Нояг і сини його, і жінка його, і синів його жінки з ним.

 19. Усяка животина, всяке лазюче поповза по кодлах своїх повиходило з ковчега.

 20. І спорудив Нояг жертівника Господеві, і взяв з усякої чистої животини і з усякої чистої птицї та й принїс у всепалення на жертівник.

 21. І понюхав Господь любих пахощів, і рече: Не проклинати му вже більше землї за чоловіка; бо надих людського серця злющий з молодощів його; і не вигублювати му вже більш усього живого, як учинив.

 22. Покіль земля землею, сїйба й жнива, холоднеча й спека, лїто й весна, день і ніч не перестануть.

Голова 9.

І благословив Бог Нояга і сини його, і рече їм: Бувайте плодющі і намножуйтесь і залюднюйте землю.

 2. І страх і ляк перед вами нехай находить на всяку животину земну, і на всяке птаство небесне, і на все лазюче по землї, і на всяку рибу морську. На поталу вам подав я їх.

 3. Усяке двигуще, що живе на землї, буде ваша їда; як зело травяне подаю вам усе.

 4. Тілько мясива з його кровю, душею, щоб не їли.

 5. Крові бо вашої, душ ваших, вимагатиму, на всякій животинї мститимусь за неї і допевнятимусь душі людської від руки чоловіка, від руки братя його.

 6. Хто проллє кров людську, того кров теж проливати ме чоловік: бо в образ Божий сотворив Бог чоловіка.

 7. Ви ж росплоджуйтесь і намножуйтесь, буяйте по землї і множтесь по її.

 8. І рече Бог Ноягові та синам його з ним, глаголючи:

 9. Ось я поставляю заповіт мій з вами і з вашим потомством по вас.

 10. І з усякою душею живою, що з вами, з птаством і скотиною, і з усїм живим на землї, що з вами буде, з усїма, що повиходили з ковчега.