Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/258

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

246

Книга Суддїв 11. 12.


246 КНИГА СУДДІВ 11. 12.

та не схотів і той; тож пробував Ізраїль у Кадесї,

 18. І йшов собі пустинею, обійшов8ЄМЛЮ Едом І 86МДЮ Моаб, і дійшов сим робом до 8аймшца на востоцї від Моабу, й таборували вони по тім боцї Арнону та й не ступили ступнем на Моабове займище: Арнон бо становить гряницю Моабську.

 19. 1 послав Івраїль посли до Аморійського царя, Сигона, у Гесбон; і звелів Івраїль сказати йому: дозволь нам пройти черев твою 8ЄМЛЮІ

 20. Сигон же не згодився пуститиІзраїля через своє займище, а скупив до купи ввесь народ свій, отаборивсь під Лавою та й ударив на Ізраїля.

 21. 1 Господь, Бог Ізраїльский, подавСигона й увесь люд його на поталу Ізраїлеві, і він побив їх, і одержав Ізраїль в наслїддв всю землю Аморія, що жив у ній;

 22. Сим робом одержали вони всеваймшце Аморійське від Арнону до Ябоку, й від пустині до Йордані.

 23. Оце ж прогнав Господь, Бог І8райлів, Аморіїв перед своїм людом Ізраїлем, а ти хочеш увійти в його державу?

 24. Хиба ж ти не вживаєш те, щодав тобі Хамос, бог твій? Тож і ми ужиткуємо все те, що Господь, Бог наш, дав нам в наслїдню державу.

 25. Або хиба ти луччий за БалакаЗипоренка, царя Моабського? Чи ж він судивсь із Ізраїлем або воювавсь із ним?

 26. Уже триста год, як осївсь Івраїльу Гесбонї і в займищах його, ув Ароері і по всїх його городах, по обох боках Арнону: чом же ви за ввесь той час не віднімали їх?

 27. Не ваподїяв я тобі ніякого лиха,а ти кривдиш мене вриваючись до мене. Нехай Господь, суддя, судить між Ізраїлем і Аммонїями.

 28. Та царь Аммонїйськпй не вважав на слова, що переказав йому послами Ефтай.

 29. Тодї найшов на ЕФтая дух Господень, і він перейшов Галаад і Манассію, і перейшов черев МассиФу Галаадську, а з МассиФи Галаадської двинув проти Аммонїїв.

 30. І обрік ЕФтай себе таким обітом:Коли ти справді подаси Аммонїїв менї на поталу,

 31. Тодї, хто б нї вийшов І8 двереймоєї господи 8устріч мене, як я в мирі вернуся від Аммонїїв, нехай той буде Господеві, й я принесу його на всепаленнє.

 32. 1 двинув Ефтай проти Аммонїїввоювати з ними, і подав Господ їх на поталу йому.

 33. І побив він їх страшенно, відАроера до Минита двайцять міст, і аж до Абель-Керамиму, й впокорились Аммонїї перед синами Ізрайлевими.

 34. Як же прийшов Ефтай в Массифу додому, аж виходить вустріч йому дочка його з музиками й танцями. Була вона в його дитина єдина; опріч неї не було нї сина, нї дочки.

 35. Побачивши він її, розідрав одежу на собі й промовив: Ой доненько ж моя! як ти пригнула мене к земли! Ти ж то й занапастила мій супокій! Однакож відтворив я уста мої перед Господом, то й не візьму того назад.

 36. Вона відказала йому: Батенькумій! коли ти одверз уста твої перед Господом, дак чини вомною так, як промовив єси. Дав же таки тобі Господь помститись над ворогами твоїми Аммонїями.

 37. Просила тільки панотця свого:Дай менї ще два місяці пожити: пійду я в гори та оплачу моє дівоцтво з подругами моїми.

 38. Він відказав: Ійди! І пустив її надва місяці. І пійшла вона 8 подругами своїми та й оплакувала в горах дівоцтво своє.

 39. Як уплило ж два місяці, вернулась вона до панотця свого, й він справдив на їй обіт свій, що ним обрік себе, і вода не взнала мужа. І ввійшло в звичай в Ізраїлі,

 40. Що 8 року в рік ходили Ізраїлські дівчата голосити по дочці Е&гая Галаадянина, через чотири днї в роцї.

Голова 12.

Поскликалися ж Ефраїмії й двинули вони од півночі та промовили до Ефтая: Чого се ти ходив на війну проти Аммонїїв, та й не покликав нас із собою? Оце ж пустимо з димом твій будинок вкупі з тобою.