281
Перва книга Самуїлова 19. 20.
брати на себе гріх, проливаючи безвинну кров і вбиваючи Давида бев причини?
6. І послухав Саул Йонатана, і поклявся: Так певно, як Господь живе, він не вмре.
7. Покликав тодї Йонатан Давидата й передав йому всю 'цю розмову, і привів Давида до Саула, і був Давид у його при боцї, як і перше.
8. Як запалала ж війна знов, двинувДавид у поле і воював з Филистіями і вчинив між ними велике побоїще, так що вони втекали від його.
9. Та напав на Саула злий дух відБога, і він седїв раз дома і держав у руцї свого списа, тим часом як Давидова рука дввонила в струни.
10. І хотїв Саул прибити Давидасписом своїм до стїни, та Давид відскочив перед Саулом, а спис встромивсь у стїну; і втїк Давид і спасся тієї ночі.
11. 1 послав Саул слуг в Давидовудомівку стерегти його, щоб завтра вбити його. Та Мелхола, жінка його, сказала Давидові: Коли ти не спасеш життя твого в сю ніч, то вранці будеш убитий.
12. І спустила Мелхола Давида через вікно; так він і втїк та й врахувався.
13. Мехола ж узяла подобину чоловічу, положила в постїль, а в головах положала козину кожу та й прикрила одежою.
14. Як же прислав Саул слуг взятиДавида, заявила: Він нездужає.
15. І послав Саул слуг, щоб оглянули Давида, та й наказав: Принесіте його сюди з постелею, щоб убити його.
16. І як прийшли посланці, аж сена постелі лежить статуя, а в головах у неї ковина кожа з шерстею.
17. І каже Саул Мелхолї: Чому титак мене ошукала, що дала ворогові мойму втекти? І відказала Мелхола Саулові: Він грозив мені: пусти мене, ато вбю тебе.
18. Утікши так Давид і врятувавшись, пійшов до Самуїла в Раму та й оповів йому все, що чинив із ним Саул. І пійшов він із Самуїлом, і перебували вони в Наватї.
19. Як же Саулові переказано: Давид у Наватї, в Рамі,
20. Послав Саул посланці взяти Давида. Як побачили ж вони громаду віщуючих пророків і Самуїла навперед їх, зійшов дух Божий на посланців Саулових, так що й вони стали віщувати.
21. І сповіщено про се Саула, і послав других слуг, та бо й ті почали віщувати. І як послав утретє слуг, віщували вони так само.
22. І пійшов сам він у Раму, а дойшовши до колодязя великого, що в Сєфі, питає: Де Самуїл і Давид ? І відказали йому: В Наватї, в Рамі.
23. І пійшов він туди в Нават, у Рамі, і се найшов і на його дух Божий, так що він, ідучи, все віщував, аж покіль прибув в Нават, у Рамі.
24. Тоді зняв і він І8 себе одїж, і таксамо віщував перед Самуїлом, і лежав неодїтий увесь той день і всю ніч. Тим і пійшла приповідка: Хиба й Саул у пророках?
4авид же втїк із Навату, в Рамі, та й сказав Йонатанові: Що я вчинив і в чому вина моя та переступ мій проти панотця твого, що він хоче стратити мене?
2. І відказав йому Йонатан: нї, тине вмреш; ось отець мій не чинить нічого, нї великого, нї малого, не виявивши менї; чого ж би він скривав се передо мною? нї, сього не буде.
3. А Давид на те: Панотець твійзнає добре, що ти прихилен до мене, та й думає: нехай не знає сього Йонатан, щоб не журився; тим часом — так певно, як живе Господь і як живеш ти, проміж мною й смерттю один тільки ступінь!
4. І відказав Йонатан Давидові: чого забажає душа твоя, все я чинити му.
5. І каже Давид Йонатанові: Завтрановомісяць, і менї належиться седїти з царем за столом; але відпусти мене, я сховаюсь у полі до вечора третього дня.
6. Коли про мене поспитає панотецьтвій, так скажи: Давид одвволивсь у мене, щоб пійти в своє місто Бетле
