Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/293

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

281

Перва книга Самуїлова 19. 20.


ДЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 19. 20.

брати на себе гріх, проливаючи безвинну кров і вбиваючи Давида бев причини?

 6. І послухав Саул Йонатана, і поклявся: Так певно, як Господь живе, він не вмре.

 7. Покликав тодї Йонатан Давидата й передав йому всю 'цю розмову, і привів Давида до Саула, і був Давид у його при боцї, як і перше.

 8. Як запалала ж війна знов, двинувДавид у поле і воював з Филистіями і вчинив між ними велике побоїще, так що вони втекали від його.

 9. Та напав на Саула злий дух відБога, і він седїв раз дома і держав у руцї свого списа, тим часом як Давидова рука дввонила в струни.

 10. І хотїв Саул прибити Давидасписом своїм до стїни, та Давид відскочив перед Саулом, а спис встромивсь у стїну; і втїк Давид і спасся тієї ночі.

 11. 1 послав Саул слуг в Давидовудомівку стерегти його, щоб завтра вбити його. Та Мелхола, жінка його, сказала Давидові: Коли ти не спасеш життя твого в сю ніч, то вранці будеш убитий.

 12. І спустила Мелхола Давида через вікно; так він і втїк та й врахувався.

 13. Мехола ж узяла подобину чоловічу, положила в постїль, а в головах положала козину кожу та й прикрила одежою.

 14. Як же прислав Саул слуг взятиДавида, заявила: Він нездужає.

 15. І послав Саул слуг, щоб оглянули Давида, та й наказав: Принесіте його сюди з постелею, щоб убити його.

 16. І як прийшли посланці, аж сена постелі лежить статуя, а в головах у неї ковина кожа з шерстею.

 17. І каже Саул Мелхолї: Чому титак мене ошукала, що дала ворогові мойму втекти? І відказала Мелхола Саулові: Він грозив мені: пусти мене, ато вбю тебе.

 18. Утікши так Давид і врятувавшись, пійшов до Самуїла в Раму та й оповів йому все, що чинив із ним Саул. І пійшов він із Самуїлом, і перебували вони в Наватї.

 19. Як же Саулові переказано: Давид у Наватї, в Рамі,

 20. Послав Саул посланці взяти Давида. Як побачили ж вони громаду віщуючих пророків і Самуїла навперед їх, зійшов дух Божий на посланців Саулових, так що й вони стали віщувати.

 21. І сповіщено про се Саула, і послав других слуг, та бо й ті почали віщувати. І як послав утретє слуг, віщували вони так само.

 22. І пійшов сам він у Раму, а дойшовши до колодязя великого, що в Сєфі, питає: Де Самуїл і Давид ? І відказали йому: В Наватї, в Рамі.

 23. І пійшов він туди в Нават, у Рамі, і се найшов і на його дух Божий, так що він, ідучи, все віщував, аж покіль прибув в Нават, у Рамі.

 24. Тоді зняв і він І8 себе одїж, і таксамо віщував перед Самуїлом, і лежав неодїтий увесь той день і всю ніч. Тим і пійшла приповідка: Хиба й Саул у пророках?

Голова 20.

4авид же втїк із Навату, в Рамі, та й сказав Йонатанові: Що я вчинив і в чому вина моя та переступ мій проти панотця твого, що він хоче стратити мене?

 2. І відказав йому Йонатан: нї, тине вмреш; ось отець мій не чинить нічого, нї великого, нї малого, не виявивши менї; чого ж би він скривав се передо мною? нї, сього не буде.

 3. А Давид на те: Панотець твійзнає добре, що ти прихилен до мене, та й думає: нехай не знає сього Йонатан, щоб не журився; тим часом — так певно, як живе Господь і як живеш ти, проміж мною й смерттю один тільки ступінь!

 4. І відказав Йонатан Давидові: чого забажає душа твоя, все я чинити му.

 5. І каже Давид Йонатанові: Завтрановомісяць, і менї належиться седїти з царем за столом; але відпусти мене, я сховаюсь у полі до вечора третього дня.

 6. Коли про мене поспитає панотецьтвій, так скажи: Давид одвволивсь у мене, щоб пійти в своє місто Бетле