Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/320

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

308

Друга книга Самуїлова 14. 15.


808 ДРУГА КНИГА САМУЇЛОВА 14. 15.


 23. 1 пустивсь Йоаб у дорогу в Гессур і привів Абессалома назад у Ерусалим.

 24. Царь же заявив: Нехай собі вертається в господу, менї ж на очі не попадається. І вернувсь Абессалом у господу й не показувавсь на очі цареві.

 25. Такого вродливого, як Абессалом не було в усьому Ізраїлі та й такого вихвалюваного як він: від пяти до тїмя на голові не було на ньому хиби.

 26. Як він стриг на голові волоссє,а стригся він що року, бо волосся в його було стільки, що йому було важко, то волоссе з голови його важило двісті секлів по царській вазі.

 27. Було ж ув Абессалома три синий одна дочка, на ймя Тамара, она була женщина вельми вродлива.

 28. Оце же Абессалом жив у Ерусалимі два роки, не показуючись на очі цареві.

 29. Тодї ж послав Абессалом покликати Йоаба, щоб його до царя послати, та Йоаб затявсь прийти. І послав він удруге, але він не схотів прийти.

 30. І каже він кметям своїм: Дивітесь, оце Йоабове поле межує з моїм, і вродив у його ячмінь; ійдїте й пустіть його пожаром. І пустили Абессаломові слуги поле пожаром.

 31. Піднявсь тодї Йоаб, прийшов доАбессалома в господу й питає: Чому твої кметї пустили на пожар моє поле?

 32. І відказав Абессалом Йоабові:Я ж посилав по тебе кажучи: прийди сюди; я пошлю тебе до царя сказати: за чим я вернувсь із Гессуру? Лучче було б менї пробувати там і далїй. Я хочу побачити лице царя. Коли я винуватий, то вбий мене.

 33. От і пійшов Йоаб до царя й сказав йому се, й він звелїв кликнути Абессалома. І прийшов той перед царя й кинувсь перед царем ниць на землю. І поцілував царь Абессалома.

Голова 15.

І сталось після сього, що Абессалом позаводив у себе колесницї й конї, а до того пятьдесять чоловіка, що бігли перед ним.

 2. І почав Абессалом становитисьрано вранці на дорозі* коло ворот, і як треба було кому судитись і доходити до царя, Абессалом озивавсь до його й питав: 3 якого ти городу? І як той відкаже було: Раб твій з такого й такого покоління Ізрайлевого,

 3. То Абессалом було каже йому:Те що говориш, добре й праве, та при боцї в царя нема нікого, щоб вислухав тебе.

 4. А далїй бувало каже Абессалом:Ой коли б то мене поставлено суддею в царстві, то до мене приходив би всякий, хто має спорну справу яку або скаргу, й судив би його по правді!

 5. І коли хто наближувавсь, щобйому вклонитись, так він простягне було руку, обійме й поцілує його.

 6. Сим робом обертавсь Абесоаломдо всякого^ Ізраїля, що приходив до царя на який суд, і лестився так до серця всім Ізрайлитянам.

 7. Як уплило ж сорок років від первого помазання Давидового, сказав Абессалом цареві: Хотїв би я пійти й спевнити в Гебронї мій обіт, що я обрікся Господеві.

 8. Бо раб твій, пробуваючи в Гессурі в Сириї, дав таку обітницю: Коли верне мене Господь у Ерусалим, так я принесу жертву Господеві.

 9. І відказав йому царь: Ійди з упокоєм. От і пустивсь він у дорогу в Геброн.

 10. Абессалом же порозсилав тайкома посланці* між усї покоління Ізрайлеві й звелїв казати: Як почуєте трубний гук, так мовляйте: Абессалом зробився царем у Гебронї!

 11. А з Абессаломом пійшло двістічоловіка з Ерусалиму, що їх закликано, й вони пійшли в простоті* серця, нічогісінько не знаючи.

 12. Послав також Абессалом і прикликав порадника Давидового, АхптоФела, з його города Гило. А коли принесено жертву, зложили сильні змовини, й горнулось усе більш та більш люду до Абесеаломового боку.

 13. І прийшла до Давида вість: Серце Ізрайлитян прихилилось до Абессалома !

 14. Рече тоді* Давид усїм слугам свого двору, що були при йому в Еруеа