310
Друга книга Самуїлова 16. 17.
ба, сто вінків родвинків, сто вяванок фії і бурдюк вина.
2. І питав царь у Сиби: На що се втебе? І відказує Сиба: Осли про царську челядь на їзду, хлїб і овощ на харч прислузі, а вино на питтв потомленим у пустинї.
3. І питав царь: Де ж син твого пана? І відказує Сиба цареві: Зіставсь у Ерусалимі, бо каже: Тепер дом І8райлїв оддасть менї отецьке царство!
4. І рече цар Сибі: Оце ж усе, щобуло МемФІвостевве, нехай буде твоє. І сказав Сиба, падаючи ниць: Ой коли б ти був ласкавий до мене, царю й пане мій!
5. Як дойшов же царь Давид до Бахурима, дивиться, йде ввідти чоловік 8 родини Саулового дому, на ймя Семей Геренко; він ішов проклинаючи.
6. Та й метав на Давида й на всїхслуг двору Давидового каміннєм, дарма що ввесь люд і всї лицарі йшли праворуч і лїворуч його.
7. І кричав Семей клянучи: Втікай,втікай, убийнику й безбожнику!
8. Господь переніс на тебе усю кровСаулового дому, що ти намість його вробивсь царем, і передав Господь царство твойму синові Абессаломові, а тепер прийшла на тобе лиха година, бо ти чоловік крові.
9. 1 каже Абесса Саруенко цареві:Як важиться сей вдохлий пес проклинати пана мого царя? Пійду й вітну йому голову!
10. Царь же рече: Яке вам діло домене, Саруенки? Нехай він проклинав, бо се Господь допустив йому, проклинати Давида. Хто ж тут скаже: Як важишся ти на се?
11. І говорив Давид Абессі й усемудворові свойму: Коли мій син, що вийшов І8 мого тїла, важить на мою душу, так ще більше сей Беняминїй. Не чіпай його, нехай проклинав, бо се повелїв йому Господь.
12. Може зглянеться Господь на мовпониженнв й відплатить мені добром ва теперішний проклін.
13. От і йшов Давид ів людьми своїми свовю дорогою. Семей же йшов по під горою поровень 8 ним; ійшов і проклинав та метав каміннєм і землею на них.
14. І добравсь утомлений царь ізусїм людом, що був при йому, (до Бахурима) й оддихав там.
15. Абессалом же 8 усіма мужамиІзрайлевими прийшов у Ерусалим та й Ахитофєл із ним.
16. Увійшовши ж до Абессалома Давидів приятель, Архівць Хусій, промовив: Витай царю! Витай царю.
17. 1 питав Абессалом Хусія: Такаж твоя прихильність до твого приятеля ? Чому ти не пійшов 8 твоїм приятельом?
18. І відказує Хусій Абессаломові:Кого вибрав Господь і сей люд і ввесь Івраїль, до того й я горнусь і при тому зостанусь.
19. Се одно; а друге: кому ж я маюслужити? Чи ж не синові його? Як служив я твойму панотцеві, так служити му й тобі.
20. 1 поспитав Абессалом ув Ахитофєля: Порадь нас, що нам чинити?
21. І відказує Ахитофєл Абессаломові: Удайся до панотцевих наліжниць, що він зоставив тут стерегти палату; й почув про се Ізраїль, що вробився ти ненавидним панотцеві твойму, й всї твої прихильники наберуть духа.
22. 1 напяли Абессаломові намет накрівлї, й ввійшов Абессалом перед очима всего Івраїля до наложниць отця свого.
23. Рада ж АхитоФелева була здавна така важка, неначе рада самого Бога. Такою була всяка рада АхитоФелева й в Давида й в Абессалома.
І промовив Ахитофєл до Абессалома так: Виберу я собі дванайцять тисяч чоловіка та й пійду навздогін за Давидом сієї ночі,
2. Та й нападу на його, покіль вінще втомлений й занепалий духом. От я наведу на його страх; увесь люд, що він при собі мав, пійде в ростїч, і я вбю самого одного царя;
3. 1 приведу до тебе ввесь люд, якодного чоловіка, й коди не стане того одного, що ти його шукаєш, тодї буде мирен увесь ЛЮД.
4. Рада ся була до вподоби Абессаломові й усїн старшині Ізрайлевій.
