354
Друга книга Царів 1. 2.
ш ДРУГА КНИГА ЦАРІВ 1. 2. ли я чоловік Божий, нехай спаде огонь І8 неба й пожере тебе й твою півсотню. І спав огонь Божий з неба та й пожер його й його півсотню.
13. Тодї послав ще третього отамана над півсотнею вкупі з його півсотнею. Пійшов той, й як прийшов, упав навколїшви перед Ілибю та й промовив, благаючи: Чоловіче Божий! не погорди душею моєю й душами сих пятьдесятьох рабів твоїх.
14. Ось бо упав огонь із неба й пожер обох перших отаманів над півсотнями; тепер же душа моя не буде погорджена перед тобою.
15. І рече ангел Господень до Ілиї:Ійди з ним, не лякайсь його. І встав і пійшов із ним до царя.
16. І сказав йому (цареві): Так глаголе Господь: За те, що ти послав посли, щоб вони поспитали в Беел-Себула, бога Екронського, — наче б в Ізраїлі* не було Бога, щоб питати про слово його, ти не зійдеш із постелї, що ліг на їй, а мусиш умерти.
17. От і вмер він по слову Господньому, що проказав Ілия; а брат його Йорам став царем намість його — у другому роцї Йорама, сина ЙосаФатового, царя Юдейського, бо в його не було сина.
18. Проче про Охозію, що він чинив,те прописано в книзі лїстописній царів Іврайлевих.
Того часу, як Господь схотів взяти Ілию у вихрі на небо, йшов Ілия 8 Елисевм із Галгалу.
2. 1 сказав Ілия до Елисея: Зостанься тут, бо Господь послав мене в Бетель. Та Елисей відказв: Так певно, як Господь живе, не покину тебе. От і пійшли вони в Бетель.
3. І повиходили сини (ученики) пророцькі, що були в Бетелї, до Елисея та й кажуть йому: Чи знаєш, що Господь сьогодні вовнесе пана твого над головою твоєю? Відказав він: І я се внаю; мовчіть!
4. 1 рече йому Ілия: Елисею, зостанься тут, бо Господь посилав мене в Ерихон. Він же відказав: Так певно, як Господь живе, й так вірно, як ти живеш, я не покину тебе. От і пійшли вони в Ерихон.
5. 1 повиходили сини пророків, щобули в Ерохонї до Елисея, та й промовили до його: Чи знаєш, що Господь сьогодні вознесе твого пана над головою твоєю? Відказав він: І я се знаю; мовчіть!
6. 1 рече Ілия до його: Зостанься жтут, бо Господь послав мене на Йордань. Він же відказує: Так певно, як Господь живе, й як ти живеш, не покину тебе! От і пійшли вони обидва.
7. Пятьдесять же чоловіка синів пророцьких пійшли на бік та й стояли оддалеки їх, вони ж оба станули над Йорданню.
8. 1 взяв Елпя гуню свою, вгорнув їїта й ударив по водї, й розступилась вода на обидва боки, так що вони обидва перейшли по сусї.
9. Як перейшли, промовив Ілия доЕлисея: Проси, що тобі вчинити, перш ніж буду взятий від тебе. Відказав Елисей: Нехай би у менї було удвоє духа, що в тобі.
10. І сказав той: Важкого просиш.Та коли бачити меш, як я буду взятий від тебе, так воно й станеться; коли ж не побачиш, то не станеться.
11. Тим часом, як вони в такій розмові йшли далїй, зявилась несподівано поломяна колесниця 8 поломяними кіньми. Вони їх розлучили, й понесли Ілию в бурі на небо.
12. Вбачаючи се, Елисей закричав:Батеньку мій, батеньку! ой колеснице Ізрайлева й візниче його! Та не бачив його більш. І вхопив одежу свою та й роздер надвоє.
13. І підняв Ілиїну гуню, що впала8 його, й вернувсь та й став на березї Йордані.
14. І взяв гуню Ілиїну, що 8 йоговпала, й вдарив нею по водї, та вода не розступилась. І сказав він: Де ж є Бог Ілиїн? І вдарив вдруге по водї, й вона розступилась сюди й іуди, й перейшов Елисей.
15. І побачили сини пророків, щобули в Ерихонї навпроти, та й промовили: Дух Ілиїн опочив на Елисеї. І пійшли зустріч йому, й вклонились перед ним до землї;
16. І промовили до його: Ось у нас
