Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/368

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

356

Друга книга Царів 3. 4.


ДРУГА КНИГА ЦАРІВ 3. 4.

чити мете нї вітру, нї дощу, а ся долина сповниться водою, так що й ви й скотина ваша пити мете;

 18. Та се ще мала річ у Господа: вінподасть вам і Моабіїв на поталу,

 19. 1 ви збурите всї утверджені городи й всї головні городи, позрубуєте всї плодющі дерева, позабиваєте всї криничні джерала, й всяке добре поле попсуєте каміннєм.

 20. 1 ось на завтра уранцї, о тій добі, як приносять хлїбову жертву, ринула разом вода дорогою Едомською, й земля сповнилась водою.

 21. Як довідалися ж Моабії, що царінаступають їх воювати, то й скликали всїх, що годились до зброї, та й уставились на гряницї.

 22. Уранцї ж рано, як сонце заблисло над водою, показалась Моабіям вода червоною наче кров.

 23. І гукали вони: Се кров! Певноцарі вдарили один на одного та й зробили різанину проміж себе. Нуже тепер на здобич, Моабії!

 24. І наближилися до Ізраїлськоготабору. І вирушили Ізрайлитяне та й ударили на Моабіїв так, що ті кинулись навтеки перед ними; вони ж усе вганяли за ними та й побили Моабіїв.

 25. 1 поруйнували городи, усе ж добре поле попсували, кидаючи кожен чоловік по каменеві, й позабивали всї водяні джерела, та й повирубували все плодюще дерево, так що тільки камінне осталось в Кир-Харешетї. А пращовики обступили та й зруйнували його.

 26. 1 побачив царь Моабійський, щомусить полягти в бою, й взяв із собою сімсот чоловіка взброєних мечами, щоб пробитись до царя Едомського; та не вдалось їм се.

 27. І взяв він свого перворідня, щомав царювати після його, та й приніс його у всепаленнє на мурі. Се роздратувало так Ізраїля, що вони відступились від його та й вернулись у свою землю.

Голова 4.

Одна з жінок синів пророцьких, голосючи, промовила до Елисея: Мій муж, твій раб, умер, а ти знаєш, що він, твій раб, був богобоязний по всяк час; тепер же прийшов позичальник і хоче моїх обох хлопців забрати в невольники.

 2. Елисей відказав їй: Що ж маютобі вчинити? Скажи менї, що в тебе є в господї? Вона сказала: Нема нічого в твоєї служебки в хатині, як олійна посудина, а в їй трошки олїї.

 3. І сказав він: Ійди, напозичай порожнього посуду по всїх сусідах твоїх, та назбірай не трохи;

 4. Тоді ввійдеш, позасовуєш дверіпозад себе й синків твоїх та й наливати меш в кожну посудину, а котра буде повна, відстав на бік.

 5. І пійшла вона від його та й засунула за собою й за синками своїми двері; вони їй подавали, а вона, знай, наливала.

 6. Як же посуди були вже повні, каже синові свойму: Подай ще посудину. Відказує він: Нема більш посудини. І не текло більш олїї.

 7. Як же пійшла вона й оповідаласе Божому чоловікові, сказав він їй: Іди, продай олїю та й заплати твою позичку, а з останку жити меш сама й сини твої.

 8. Одного дня прийшов Елисей в Сунам. Там жила багата женщина, й запросила його, в неї трапезувати. От він що-разу, як ійде було мимо, заверне туди попоїсти.

 9. І каже вона раз чоловікові: От япостерегаю, що сей Божий чоловік, що попри нас проходить, є сьвятий.

 10. Змуруймо ж невеличку верхнюсьвітлицю та й поставмо йому там ліжко, стола, стільчика й каганець, щоб, як зайде коли, так і притулився там.

 11. Одного дня прийшов він ізнов, ізайшов у верхню сьвітличку та й від* почивав там;

 12. І звелїв слузі свойму Гієзієві:Поклич сюди тую Сунамійку. І покликав той її, й прийшла вона до його.

 13. І звелїв йому: Скажи лишеньїй: Оце ти так дбаєш про нас; що ж би вчинив я про тебе? Може треба перемовитись за тебе з царем або з гетьманом? Та вона відказала: Нї, я живу собі серед мого люду.

 14. 1 спитав він: Що ж би таке про