Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/43

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

31

Перва книга Мойсея 29.


ПЕРВА КНИГА МОЙСЕЯ 29.


Голова 29.

І вставши Яков на ноги, пійшов у землю восточню.

 2. Дивиться, коли ж колодязь на степу, і було там три отарі овець, що полягали коло його. З того бо колодязя наповано стада. Над усьтєм же колодязьним лежав камінь великий.

 3. І скуплювались там усі стада, іодвалювано каменя від усьтя колодязного, і наповано вівці, та й знов навалювано каменя на усьтє колодязне на місцї свойму.

 4. Рече ж їм Яков: Браттє, звідкиви? Вони ж кажуть: Ми з Гарану.

 5. Рече ж їм: Чи. внаете Лабана Нагоренка? Вони ж кажуть: Знаємо.

 6. Рече ж їм: Чи жив„здоров? Вониж кажуть: Жив і здоров. Ось і Рахеля, дочка його, йде з вівцями.

 7. 1 рече Яков: Ще дня багацько, непора скуплювати докупи скотину. Понаповайте вівцї, та йдіть, пасіте.

 8. Вони ж кажуть: Не вможемо, докідь усї отарі скупляться докупи, та одвалять каменя з колодязного усьтя; тоді й понаповаємо вівцї.

 9. Ще ж він говорив до них, аж осьРахеля пригналась І8 отецькими вівцями; вона бо доглядала їх.

 10. І сталось, як вуздрів Яков Рахелю, дочку Лабанову, брата матері своєї, приступив Яков, одвалив каменя від усьтя колодязного, та й напоїв вівцї Лабанові, брата материного.

 11. І поцілував Яков Рахелю, та йзаплакав у голос.

 12. І повідав Рахелї, що він братотця її, і що він син Ребечин. І побігши вона, повідала панотцеві свойму сі речі.

 13. Сталось ж, як почув Лабан вістіпро Якова, побіг зустріч йому, і обнявши його цілував, і ввів його в господу свою, і повідав Лабанові всі речі сї.

 14. І каже йому Лабан: Справді відкостей моїх і від тіла мого єси ти. І пробув з ним днів місяць.

 15. Каже ж Лабан Яковові: Що братменї доводишся, чи то ж мусиш робити на мене дармо? Скажи менї, яка тобі плата.

 16. У Лабана ж та було дві дочці:старша на імя Лея, меньша ж Рахеля.

 17. Лея недуговала очима, Рахеля жбула високого зросту, й принадна видом вельми.

 18. Уподобав же Яков Рахелю, і каже: Парубкувати му в тебе сім год за Рахелю, дочку твою меньшу.

 19. Каже ж йому Лабан: Лучче менїтобі оддати її, ніж мусів би другому мужеві. Живи зо мною.

 20. І парубкував Яков за Рахелюсім років, і здались вони йому, наче кілька днів, тим що любив її.

 21. Каже ж тоді Яков Лабанові: Даймені* жену мою; бо сповнивсь речінець мій, щоб увійти до неї.

 22. Зібрав же Лабан усіх мужів громадських і зробив учту.

 23. 1 сталось у вечорі, що ввяв вінЛею, дочку свою, та й увів до Якова. 1 ввійшов до неї Яков.

 24. Дав же Лабан Леї, дочці своїй,ЗелФу, рабиню свою га служебку.

 25. Сталося ж у раньцї, дивиться,се була Лея. І каже Яков Лабанові: Що се ти вдіяв менї? Чи не вадля Рахелї ж парубкував я в тебе? Про що ж так ошукав єси мене?

 26. Відказав же Лабан: Неможнатак чинити в нашій землі, видавати меньшу перше старшої.

 27. Скіньчай же тиждень сей; я дамтобі й ту за роботу, що робити меш на мене ще сім других літ.

 28. Учинив же Яков так, та й скіньчив тиждень 8 сією; і дав йому Лабан Рахелю, дочку свою, за жінку.

 29. Дав же Лабан Рахелї дочці своїй Баллу, рабиню свою, за служебку.

 30. І ввійшов до Рахелї, влюбив жеРахелю більш ніж Лею. І парубкував у його других сім років.

 31. Бачив же Господь, що ненавидна була Лея, відчинив утробу їй: Рахеля ж була неплідна.

 32. 1 завагонїла Лея, і вродила сина,і дала йому імя Рубен, говорючи: Певно вглянувся Господь на моє горе. Тепер же любити ме мене чоловік мій.

 33. 1 завагонїла знов, і вродила синаі каже: Що почув Господь, яка я ненавидна, тим дав менї й сього сина. 1 дала йому імя: Сим еон.

 34. І завагонїла 8нов, і вродила синаі каже: Тепер же буде мій чоловік прихилен до мене; породила бо йому