Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/469

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

457

Книга Неємії 1. 2.


КНИГА НЕЄМІЇ 1. 2.


 31. І з синів Харимових: Елїезер,Ішшія, Малхія, Шемаїя, Симеон,

 32. Бенямин, Маллух, Шемарія;

 33. І з синів Хашумових: Матнай,Матата, Завад, Елифєлєт, Еремай, Манассія та Шимей;

 34. 1 з синів Банїйових: Маадай, Амрам та Уел,

 35. Бенаїя, Бидая, Келугій,

 36. Банея, Меремот, Елїяшив,

 37. Маттанїя, Матнай, Яасай,

КНИГА


Голова 1.

Се оповіданнв Неемії, сина Ахал’їїного: В місяці Кислеві, двайцятого року*, був я в Сузах, столичному місті.

 2. І прийшов Ханані, один з братівмоїх, він і кілька чоловіків з Юдеї. І спитав я їх, як проживають Юдеї, що спаслись від полону і зістались, та що дїесь у Ерусалимі.

 3. 1 сказали вони менї: Ті, що зістались від полону, пробувають там, в своїх сторонах, в великій біді й в приниженні; та й мур Ерусалимський розвалений, й ворота його попалені огнем.

 4. Почувши сї слова, сїв я й заплакав, і був смутний кілька день, і постив та молився передБогом небесним,

 5. І говорив: Господи, Боже небес,Боже великий і страшний, додержуючий вавіт і ласку тим, що люблять тебе й перестерігають заповіді твої!

 6. Нехай будуть уші твої вважливій очі твої отворені, щоб вислухати молитву слуги твого, якою я тепер день і ніч благаю тебе за синів Ізрайлевих, слуг твоїх, і сповідаюсь в гріхах синів Ізрайлевих, якими согрішили ми перед тобою, согрішили — й я і дім отця мого.

 7. Ми проступились перед тобою йне додержали заповідей і постанов, і ваконів, що дав єси Мойсейові, слузї твойму. * В двайцятому роцї царювання Артаксеркса.

 38. Ваній, Биннуй, Шимей,

 39. Шелемія, Натан, Адаїя,

 40. Махнаддай, Шашай, Шарай,

 41. Азаріел, Шелеміягу, Шемарія,

 42. ПІаллум, Амарія та Йосиф;

 43. І з синів Небових: Еїел, Маттатія, Завад, Зевина, Яддай, Йоель та Бенаїя.

 44. Усї цї взяли собі жінок чужоплеміннїх, і декотрі з сих жінок породили їм дїтей.

НЕЄМІЇ.


 8. Але спогадай на слово, яким заповів вси Мойсейові, слузї твойму, глаголючи: Коли провинитесь, то розсію вас поміж народами,

 9. Коли ж обернетесь до мене й держати метесь заповідей моїх, і виконувати їх, то хоч би ви були вигнані на край неба, я звідтіль зберу вас, і приведу вас на місце, що вибрав собі, щоб імя мов там пробувало.

 10. Та ж вони слуги твої й народтвій, що ти визволив силою твоєю великою і рукою твоєю могучою.

 11. Прошу ж тебе, Господи! нехайбуде ухо твоє вважливе на молитву слуги твого й на молитву слуг твоїх, що хотять шанувати імення твоє. І допоможи слузї твойму на сей час, та дай йому запобігти ласки в чоловіка сього, — бо я був чашником у царя.

Голова 2.

В місяці Нисанї, на двайцятім року царя Артаксеркса, стояло перед ним вино. І я взяв вино та подав цареві, і, здавалось, не був я смутний перед ним.

 2. Але царь промовив до мене: Чоготи сумний на виду; ти не слабий, сього не видко, а певно смуток на серці ? Я злякався вельми,

 3. І сказав цареві: Нехай живе царьпо вік! Як же не мав бути смутним лице мов, коли город, місце гробовищ батьків моїх, стоїть опустошене, й ворота його попалені огнем!

 4. І сказав царь до мене: Чого ж тибажаєш? Я помолився Богові небесному,