Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/472

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

460

Книга Неємії 4. 5.


КНИГА НЕЄМЙ 4. 5.

камінне, що стало купами пороху, та ще до того й спалене?

 3. А Товія Аммонїй, що стояв колойого, відказав: Нехай собі будують; прийде лисиця й повалить їх камяний мур.

 4. Почуй, Боже наш, як І8 нас глузують, і поверни їх глум на їх голову і віддай їх на глум в землї полону,

 5. І не покрий беззаконності їх, інехай не зникне гріх їх перед лицем твоїм, ва те, що вони засмутили будуючих!

 6. Ми одначе будували мур, і виведений був увесь мур до половини; та й у народу не остигала щирість до роботи.

 7. Як почув Санаваллат і Товія, іАраби, й Аммонїї, й Авотії, що мури Єрусалимські відновляються та що виломи зачиняються, то взяла їх досада.

 8. І змовились усі пійти разом війною на Єрусалим і збурити його.

 9. А ми молились Богові нашому, йставили проти їх сторожу день і ніч вадля оборони.

 10. Та Юдеї сказали: Послабшаласила у двигарів, а піску (й вапна) багато; ми не промагаємо будувати муру.

 11. А вороги наші говорили: Й незнати муть і не вглядять, як ми впадемо серед їх і повбиваємо їх та й спинимо роботу.

 12. Коли ж приходили Юдеї, що жили побіч їх, і казали нам разів 8 десять із усїх боків, що вони нападуть на нас,

 13. Тоді поставив я на низинах коломіста, та за муром на сухих місцях людей по родинах із мечами, з списами їх і з сагайдаками їх.

 14. І обдивився я й став, і промовивдо старшин та значнїйших і до прочого народу: Не лякайтесь їх; памятайте на Господа великого й страшного й бийтесь за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за жінок своїх і за хати свої.

 15. Як же зачули наші вороги, щоми знаємо про їх намір, тодї обернув Бог в ніщо раду їх, і ми всї повертались до муру, кожний до своєї роботи.

 16. Од того дня половина молодихлюдей в мене робила роботу, а половина їх держала списи, щити, сагайдаки та панцирі, а старшини стояли позад усього дому Юдиного.

 17. Ті, що будували мур і носили тягарі, що на їх накладали, робили однією рукою роботу, а в другій держали спис.

 18. Кожний, хто будував, мав свіймеч привяваний коло свого стану, й так вони будували. Коло мене стояв трубач.

 19. 1 сказав я до значнїйших і старшин, та до иншого народу: Робота велика й розлягла, і ми ризсїяні по мурі далеко один від одного;

 20. То ж, звідкіль почуєте ви гуктруби, в те місце вбірайтесь ід нам; Бог наш воювати ме 8а нас.

 21. Оттак робили ми роботу; й половина держали списи від сходу ранньої зорі доки не 8’являлись зірки.

 22. Окрім сього, в той самий чассказав я народові, щоб усі ночували в Єрусалимі 8 своїми наймитами, — й будуть вони в нас одні вночі на варті, а другі вдень на роботі.

 23. І нї я, нї брати мої, нї слуги мої,нї сторожі коло мене не скидали з себе своєї одежі; в кожного був під рукою меч і вода.

Голова 5.

Аж ось піднялось велике наріканнб . в народі і в жінок його на братів своїх Юдеїв:

 2. Були такі, що говорили: Нас, синів наших і дочок наших багацько; і ми бажали б доставати хлїба й харчуватись, щоб жити.

 3. Були й такі, що казали: Свої поля й виноградники свої, й свої хати ми даємо в ваставу, щоб дістати хліба в голоді.

 4. Були й такі, що казали: Ми позичаємо срібло на податки цареві, й даємо в заставу поля наші та виноградники наші;

 5. У нас такі ж тіла, як тіла в братів наших, а сини наші такі ж, як і їх сини, та от ми мусимо давати синів наших і дочок наших у найми, а декотрі з дочок наших уже в неволі. Нема ніяких засобів в руках наших