Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/514

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

502

Книга Йова 36. 37. 38.


КНИГА ЙОВА 36. 37. 38.


 22. Глянь, Бог у силї величен, і де такий, як він, законодавець?

 23. Хто йому вкаже дорогу його;хто скаже: Ти чиниш несправедливість?

 24. Памятай на те, щоб його дїлахвалити, що їх люде видять.

 25. Всі бо люде можуть їх бачити ;чоловік може їх і надалеки постерігати.

 26. Ось, Бог великий й годі нам йогопоняти; лїт його нам не злічити.

 27. Краплями збірає вія води, а вони силою виливаються дощем;

 28. Ринуть вони І8 хмар, і густо лиються на людей.

 29. А хто може вміркувати, як вадалеко облаки сягають, або тріск у шатрі його?

 30. А ось, він обливав його сьвітломсвоїм і покривав дно моря.

 31. Звідси судить він народи, ввідсидав багату поживу.

 32. В жменях держить блискавицюй приказує їй, кого вдарити.

 33. Грім дав внати про неї, та й скотвідчував, що дівсь.

Голова 37.

А від сього* тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.

 2. Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його.

 3. По під усім небом реве він, блискйого — на всю землю.

 4. Ззаду його гуде голос; грімитьвін голосом величі своєї й не з’упиняє його, коли голос його почуто.

 5. Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.

 6. Він каже снігові: Окрий вемлю!Ливень і дощ в його волї.

 7. Людям печатає руки**, щоб усївзнали дїло його.

 8. Зьвір утікав в свій сховок і держиться в своїх леговищах.

 9. Буря приходить з полудня, з півночі ж — студень.

 10. Від подиху Божого став лід, і поверхність води стинається.

 11. Вогкостю наповняв він хмяри, &облаки сиплють сьвітло його,

 12. 1 пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхні заселеної землі,

 13. Він велить їм ійти або на скараннв, або на благословенне, або на помилуваннє.

 14. Слухай ж$ сього, Нове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.

 15. Знаєш же, як він послугувсь ними, та як ів хмари сьвітло викликав?

 16. Ро8умівш же рівновагу хмар, сечудне дїло (Бога) найввершеннїйшого в знанні?

 17. Як нагрівається одіж твоя, коливін спокійно дихне від полудня?

 18. Або може то ти напинав 8 нимнебеса, тверді, як дверкало лите?

 19. Навчи нас, що сказати йому?Ми бо в тій темряві нічого поняти не можем.

 20. Чи буде ЙЬму 8ВІЩЄНО, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?

 21. Тепер не видко ясного сьвітлавпоза хмар, але повів вітер, і проясниться.

 22. Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.

 23. Вседержитель! Ми ровумом дослідити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нікого й не пригнітає.

 24. То нехай впокоряються передним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серці мають себе ва мудрих!

Голова 38.

Озвався Господь до Йова 8 бурі й промовив:

 2. ато сей, що затемнює вадумн моїнерозумними словами?

 3. Зарав підпережи чересла твої*, якмужеві годиться: Я питати буду, ти ж відказуй менї:

 4. Де тоді був ти, коли я вакладавоснови гемлї? Скажи, коли внавш!

 5. Хто визначив міру її, чи знаєш?або хто протягав шнур по ній ? * Від сього, що маю тепер говорити. ** Бо не можуть через зливу робити. * Приготовся.