550
Псальма 102. 103. 104.
27. Ти ж все той самий, і лїтам твоїм нема кінця.
28. Сини слугів твоїх будуть жити, і насїннє їх не загине перед тобою.
Благослови, душе моя, Господа, і все внутро моє — сьвяте імя його!
2. Прославляй, душе моя, Господа, і не забудь усї добродїйства його!
3. Він прощає всї несправедливостї твої, сцїляє всї недуги твої;
4. Він вибавляє тебе із могили, вінчає тебе ласкою і милосердєм;
5. Твою старість добром ситить, молодість твою, як у орла, відновляє.
6. Господь творить справедливість і суд усїм поневоленим.
7. Він показав дороги свої Мойсейові, а дїла синам Ізраїлевим.
8. Господь милосердний і благий, до гнїву повільний, а добротою великий.
9. Не буде вічно карати і по віки памятати.
10. Не по гріхам нашим дав нам, анї по несправедливостї нашій відплатив нам.
11. Бо як високо небо над землею, така велика милість його над тими, що бояться його.
12. Як далеко схід від заходу, так віддалив від нас переступи наші.
13. Як батько милосердується над дїтьми, так милосердується Господь над тими, що бояться його.
14. Він бо знає постать нашу, памятає, що ми з пороху взялися.
15. Чоловік, — як трава днї його, як квітка в полі, так він цвите, відцвитає;
16. Понесеться вітер над нею, і вже не стало її, і не знайти більш місця її.
17. Милість Господа од віку до віку над тими, що бояться його, і справедливість його над дїтьми дїтей їх,
18. Над тими, що заповіт його хоронять, і про заповідї його памятають, щоб сповняти їх.
19. Господь утвердив престіл свій на небесах, і над усїм володїє царство його.
20. Благословіть Господа, ви ангели його, силою потужні, сповнителї слова його, покірні голосові слова його!
21. Благословіть Господа, всї сили його небесні, ви слуги його, сповнителї його благоволення!
22. Благословіть Господа, всї творива його, по всїх місцях володїння його! Благослови Господа, душе моя!
Благослови Господа, душе моя! Господи, Боже мій, дивно ти великий, ти зодягнувся величчєм і красою;
2. Ти сьвітлом, як шатою, покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну:
3. Поставив двори свої над водами, обертаєш хмари на колесницю для себе, ти несешся на крилах вітру;
4. Ангели твої в тебе послами, слуги твої — огонь пожираючий.
5. Він утвердив землю на підвалинах її; вона не захитається по віки;
6. Безоднями покрив її, як одежою, води стояли понад горами.
7. Перед грозою твоєю погнались, перед голосом грому твого помчались далеко.
8. Гори піднялися, долини спустились до місця, котре призначив для них.
9. Визначив їм гряницю, і не перейдуть її; не вернуться назад, покрити землю.
10. Із жерел посилаєш у долини потоки: шумлять вони проміж горами;
11. Напувають всю зьвірину з поля: дикі ослята гасять смагу свою;
12. Над ними кублиться небесне птаство, між віттєм голос їх роздається.
13. Ти напуваєш гори з висоти твоєї; земля насичується плодом творива твого.
14. Ти кажеш рости траві для скота і зеленинї на вжиток людям: щоб хлїба достачити із землї,
15. І вино, щоб веселило серце чоловіка; щоб міг оливою лице намастити, і щоб хлїб покріпив серце чоловіка.
16. Насичаються дерева Божі, кедри Ливанські, що посадив їх,
17. На них гнїздиться птаство; на кипарисах бузько знайшов собі домівку.
18. Високі гори для козлів диких, скелї — сховиско лисицям.
