Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/586

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

574

Книга Приповісток Соломонових 5. 6.


574 КНИГА ПРИПОВІСТОК СОЛОМОНОВИХ 5. 6.


 8. Держи дорогу свою далеко од неї,й до дверей її домівки не наближуйсь,

 9. Щоб здоровля твого не оддав другій людинї й лїт твоїх мучителеві;

 10. Щоб ти не годував чужих твоїмдостатком, та щоб твої труда в чужий дом не переходили.

 11. Навпослї ти будеш стогнати, яктїло твоє й снага твоя вичерпавсь, —

 12. Та й скажеш: О, чом же я ненавидів науку, а серце моє не зважало на впоминання;

 13. Чому я не слухав голосу вчителів моїх, не нахиляв уха мого до наставників моїх;

 14. Ось я трохи що не попав у всяке8ло посеред збору й громади!

 15. Пий воду з твоєї криниці, тую,що тече 8 власного колодязя.

 16. Нехай джерела твої не розливаються по улицях, потоки твої по майданах;

 17. Нехай вони тобі одному належать, а не чужим тобі.

 18. Нехай тобі благословене будеджерело твоє, — і втішайсь другинею молодощів твоїх,

 19. Мов ланею любою, мов серноюкрасною; її груди нехай впоюють тебе по всяк час, в любощах її кохайся заєдно.

 20. Про що тобі, мій сину, лакомитись на чужу, й горнутись до грудей сторонньої?

 21. Бо в Господа людські путі передочима; він міряє всї стежки його.

 22. Безбожника його ж безбожествовловляє, і в путах гріха свого седить він.

 23. Він умирає без науки й в безумі свойму теряєсь.

Голова 6.

Мій сину! коли ти за ближнього твого поручився й дав руку твою ва другого, —

 2. То ти звязав себе словами з власних уст твоїх, обіцянкою сам собі сіло накинув.

 3. Вчини ж, мій сину, ось що, щобзвільнити себе, — бо ти попався в руки ближньому твому: йди, впади йому, твойму ближньому, в ноги;

 4. Не дай твоїм очам нї сну, анї задрімати — війкам твоїм;

 5. Рятуй себе, як серна, з руки, якпташка з рук птахоловця.

 6. Йди, лінивий, до мурашки, приглянься її дїланню, й навчись розуму.

 7. Нема отамана у неї, нї наставника, нї вверхника;

 8. А літом готує вона хлїб собі, збірав в жнива корм свій.

 9. Докіль спати меш, лїнивче? кодлти встанеш зо сну твого?

 10. Не довго поспиш, не довго дрімати меш, не довго полежиш, ЗГ0{>нувши руки;

 11. А прийде, як волоцюга, біднотана тебе, й недоля твоя, мов той сїпака.

 12. Чоловік лукавий, чоловік безбожний ходить із льживими устами;

 13. Моргав він очима, потирає ногами, дав знаки палцями своїми;

 14. У серцї ж у його омана; він придумує лихо по всяк час, розсівав незгоду.

 15. За се нагло прийде погибель нанего, буде, як стій, розбитий — без рятунку.

 16. От шестеро речей, ненавидниху Бога, ба семеро, гидких душі його:

 17. Се очі горді, язик, що лжу сплітає, руки, що кров безвинну проливають,

 18. Серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжять сквапно до 8Л0Г0,

 19. Се сьвідок, що ясить-видумув неправду, та незгоду між братями розсіває.

 20. Храни, мій сину, що твій батькозаповідає, й материної науки не цурайся;

 21. На серцї їх собі по всї часи на*вяжи, повісь собі їх на шиї.

 22. Як ходиш ти, нехай дорогу тобівказують; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатують:

 23. Бо заповідь — се твій сьвітильник, навчаннє — се сьвітло, дорога ж до жизнї — се докір і наука;

 24. Щоб остерігати тебе од ледачоїЖЄНЩИНИ, ВІД підлестного Я8ИК& Чу* жої.

 25. Не пожадай вроди її в серцї твойму, й не давай себе принадити моргайнем її;

 26. Бо задля блуднищ убожіють до