574
Книга Приповісток Соломонових 5. 6.
8. Держи дорогу свою далеко од неї,й до дверей її домівки не наближуйсь,
9. Щоб здоровля твого не оддав другій людинї й лїт твоїх мучителеві;
10. Щоб ти не годував чужих твоїмдостатком, та щоб твої труда в чужий дом не переходили.
11. Навпослї ти будеш стогнати, яктїло твоє й снага твоя вичерпавсь, —
12. Та й скажеш: О, чом же я ненавидів науку, а серце моє не зважало на впоминання;
13. Чому я не слухав голосу вчителів моїх, не нахиляв уха мого до наставників моїх;
14. Ось я трохи що не попав у всяке8ло посеред збору й громади!
15. Пий воду з твоєї криниці, тую,що тече 8 власного колодязя.
16. Нехай джерела твої не розливаються по улицях, потоки твої по майданах;
17. Нехай вони тобі одному належать, а не чужим тобі.
18. Нехай тобі благословене будеджерело твоє, — і втішайсь другинею молодощів твоїх,
19. Мов ланею любою, мов серноюкрасною; її груди нехай впоюють тебе по всяк час, в любощах її кохайся заєдно.
20. Про що тобі, мій сину, лакомитись на чужу, й горнутись до грудей сторонньої?
21. Бо в Господа людські путі передочима; він міряє всї стежки його.
22. Безбожника його ж безбожествовловляє, і в путах гріха свого седить він.
23. Він умирає без науки й в безумі свойму теряєсь.
Мій сину! коли ти за ближнього твого поручився й дав руку твою ва другого, —
2. То ти звязав себе словами з власних уст твоїх, обіцянкою сам собі сіло накинув.
3. Вчини ж, мій сину, ось що, щобзвільнити себе, — бо ти попався в руки ближньому твому: йди, впади йому, твойму ближньому, в ноги;
4. Не дай твоїм очам нї сну, анї задрімати — війкам твоїм;
5. Рятуй себе, як серна, з руки, якпташка з рук птахоловця.
6. Йди, лінивий, до мурашки, приглянься її дїланню, й навчись розуму.
7. Нема отамана у неї, нї наставника, нї вверхника;
8. А літом готує вона хлїб собі, збірав в жнива корм свій.
9. Докіль спати меш, лїнивче? кодлти встанеш зо сну твого?
10. Не довго поспиш, не довго дрімати меш, не довго полежиш, ЗГ0{>нувши руки;
11. А прийде, як волоцюга, біднотана тебе, й недоля твоя, мов той сїпака.
12. Чоловік лукавий, чоловік безбожний ходить із льживими устами;
13. Моргав він очима, потирає ногами, дав знаки палцями своїми;
14. У серцї ж у його омана; він придумує лихо по всяк час, розсівав незгоду.
15. За се нагло прийде погибель нанего, буде, як стій, розбитий — без рятунку.
16. От шестеро речей, ненавидниху Бога, ба семеро, гидких душі його:
17. Се очі горді, язик, що лжу сплітає, руки, що кров безвинну проливають,
18. Серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжять сквапно до 8Л0Г0,
19. Се сьвідок, що ясить-видумув неправду, та незгоду між братями розсіває.
20. Храни, мій сину, що твій батькозаповідає, й материної науки не цурайся;
21. На серцї їх собі по всї часи на*вяжи, повісь собі їх на шиї.
22. Як ходиш ти, нехай дорогу тобівказують; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатують:
23. Бо заповідь — се твій сьвітильник, навчаннє — се сьвітло, дорога ж до жизнї — се докір і наука;
24. Щоб остерігати тебе од ледачоїЖЄНЩИНИ, ВІД підлестного Я8ИК& Чу* жої.
25. Не пожадай вроди її в серцї твойму, й не давай себе принадити моргайнем її;
26. Бо задля блуднищ убожіють до
