Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/621

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

609

Книга пророка Ісаїї 5. 6.


КНИГА ПРОРОКА ІСАЇЇ 5. 6.

стїють, а в палатах пишних не буде кому жити;

 10. Десять паїв у винограднику дадуть барилце, а гомер зерна насїння вродить ледви ефу.

 11. Горе тим, що з ранку вже шукають напоїв, та й до ночі розпалюють себе вином;

 12. Гарфа й гуслі, бубон і сопілка тавино на їх бенкетах; а на діла Господні вони й не спозирнуть, і про вчинки рук його й не спогадають.

 13. За те ж люд мій необачний попаде в неволю; значні в його будуть голодати, богачі ж його з спраги погибати.

 14. За те й безодня розтвориласьшироко, й без міри роззївила пащу свою, й піде туди слава їх і богацтво їх, і шум їх із усіма їх веселощами.

 15. І похилиться людина, й смириться муж, а горді спустять очі свої;

 16. А Господь Саваот вознесетьсявисоко в тім суді, і Бог сьвятий покаже сьвятість свою в справедливості’.

 17. 1 пасти муться вівцї по своїй волї, й чужі будуть кормитись на позісталих по богачах буйних пасовищах.

 18. Горе тим що тягнуть за собоюбеззаконність шнурами марноти, а гріх — неначе реміннєм возовим;

 19. Що то мовляють: Нехай же вінпоквапиться зо своїм ділом, щоб нам побачити;нехай наближиться й спевниться рада Сьвятого Ізрайлевого, щоб нам довідатись.

 20. Горе тим, що все лукаве добримвеличають, а добре — злим; морок, — сьвітлом, а сьвітло мороком уважають; що гірке — у них солодке, а солодке — гіркота!

 21. Горе тим, що в своїх очах мудрі,та розумні перед собою самими!

 22. Горе тим, що хоробрі до питтявина, й сильні в приправі впиваючих напитків;

 23. Що на суді за гостинцї роблятьправим злюку, а правому закон одмавляють!

 24. За те, як огонь в'їдає солому, йполомя спалюв сїно, так вигорить корінь їх, а цьвіт їх, як порох розвівсь; бо вони відкинули закон Господа Саваота, і Сьвятого Іврайлевого словом згордували.

 25. Тим же так і розпалався гнївГосподень на його народ, і простягне він руку свою на його, так що гори здрігнуться, а трупи їх гновм улицї покриють. Та по тому всьому гнїв його ще не відвернесь, і рука в його все ще буде простягнута:

 26. І підніме стяга про народ далекий та й дасть знак жиючому на краю землї, — і прийде той легко й скоро;

 27. І не буде в його нї млявого, нївтомленого; нї один не задрімав анї засне, анї вдіймати ме пояс чересовий, й не розірветься ремінь ув обуві в його;

 28. Стріли в його нагострені, і всїлуки в його натягнені; копита в коней його, мов кремінь, а колеса в возах його, неначе вихор.

 29. Рик у його — мов рик у лева;він реве, неначе левчук; зареве, ухопить вдобич, понесе, й ніхто не одніме її.

 30. І зашумить над ним того дняшумом розбурханого моря; він позирне на землю, і ось — темрява, горе, а сьвітло в хмарах померкло!

Голова 6.

В році, коли царь Озія помер, бачив я Господа на високому й піднесеному престолі, а краї ризи його наповнили храм.

 2. Кругом його стояли серафими, акожен о шістьох крилах: двома закривав собі кожен лице, двома закривав собі ноги, а двома літав.

 3. 1 покликували вони один до одного: Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил, вся земля повна слави його!

 4. 1 хитались підвалини й пороги відголосного поклику їх, а будинок сповнився димом.

 5. І промовив я: Горе менї! погибель моя! я бо людина з нечистими устами, й живу між людьми з нечистими губами, — а се ж очі мої бачили Господа сил небесних!

 6. На се прилетів до мене один сераФим із жаріючим углем у рупї, що взяв клїщами з жертівника;

 7. 1 приторкнувся ним до моїх уст,і промовив: Приторкнулось оце до

39