Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/682

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

670

Книга пророка Еремії 14. 15.


КНИГА ПРОРОКА ЕРЕМІЇ 14. 15.

бо наша велика, ми согрішили перед тобою.

 8. Ой надїб Ізрейлева, ти, спасе йогов нужді! Чом ти — ніби чужинець у сїй землї, наче переходень, що зайшов, аби переночувати ?

 9. Чого се ти — мов перелякана людина, мов той воївник, що не здолїв помогти? Та ж ти проміж нами, Господи, й ми ввемось імям твоїм; не покидай же нас?

 10. Господь же так говорить сьомулюдові: За те, що вони люблять блукати, не впиняють ніг своїх, за те Господь не любить їх; за те він пригадує їм тепер провини їх і карав гріхи їх.

 11. 1 сказав до мене Господь: Шкода молитись тобі за сей люд, щоб йому добре було.

 12. Як будуть вони постити, я невважати му на їх мольби, та й як приносити муть усепалення й хлібові жертви, я не прийму їх. Нї, мечем і голодом, і мором вигублю їх.

 13. 1 промовив я: Ой Господи Боже!пророки ж говорять їм: Не побачите меча, та й голоду не буде в вас, а повсячасний мир дам вам на сьому місці.

 14. Господь же відказав менї: ті пророки лож пророкують в імя мов. Не посилав я їх і не повелівав їм, і не говорив до них; вони пророкують вам ложні видива, віщування та пусті мрії серця свого.

 15. Тим то так говорить Господьпро сї пророки; вони пророкують імям моїм, а я не посилав їх; вони провадять: Нї меч, нї голод не вдарить сієї землі; за те од меча й голоду погинуть сї пророки;

 16. Та й люде, що їм пророкують вони, поляжуть по улицях Ерусалимських од голоднечі й меча, й нікому буде ховати їх, — самі вони, жени їх, сини їх і дочки їх, і вилию на них ледарство їх.

 17. Ти ж промов до них се слово:Нехай же проливають очі мої сльози день і ніч без упину, тяжким бо ударом побита буде дівиця, дочка люду мого, болючим ударом.

 18. Вийду в поле, аж се побиті мечем ; увійду в місто, аж тут — умліваючі від голоду; й пророки й сьвященники тиняються по країні, що не знають її.

 19. Хиба ж ти відопхнув зовсім Юду? Хиба ж гидує душа твоя Сионом? Чом же побив вси нас так, що нема нам лїку ? Ждемо миру, та нема добра; ждемо одужання, — аж се трівога.

 20. Признаємось, Господи, в нашійбезбожності, і в провині батьків наших, що ми согрішили перед тобою.

 21. Не відпихай же нас задля іменітвого; не зневажай престола величі твовї; спогадай, не розривай яавіту твого з нами!

 22. Чи то ж є між марними богамипоганськими такі, щоб дощ спускали? чи то ж небо само собою дає дощ? Хиба ж се не ти, Господи, Боже наш? На тебе ми вповавмо, бо ти все те твориш.

Голова 15.

І сказав менї Господь: хоч би Мойсей і Самуїл приступили перед мене, серце моє не повернесь до сього люду. Прожени ЇХ 8 очей моїх, нехай ідуть геть.

 2. А як тобі скажуть: Куди нам ійти? то відкажи їм: Так говорить Господь: Кому суджена смерть — на смерть; кому меч — під меч; кому голод — умірай 8 голоду, кому ж неволя — в неволю.

 3. І пошлю на них чотирі роди кар,говорить Господь: меч щоб убивав; пси, щоб розторгували, й птаство піднебесне та зьвіррв земне, щоб жерло й вигублювало;

 4. 1 віддам їх на побій всім царствамземлї — за Манассію Бзекієнка, царя Юдейського, за те, що він витворяв у Ерусалимі*

 5. Бо хто змилосердуеться до тебе,Ерусалиме? і хто жалкувати ме про тебе? або хто вайде до тебе, щоб спитати, чи добро тобі?

 6. Ти відопхнув мене, — говоритьГосподь, одступив назад од мене; тим я простягну проти тебе руку мою й погублю тебе: я перестав милувати.

 7. Я розвію їх лопатою-віячкою за* IV. Цар. 21, 2. 3.