18
Євангелия від сьв. Маттея 14. 15.
27. Ісус же заговорив зараз до них,глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.
28. Петр же, озвавшись, каже доНего: Господи, коли се Ти, звели менї йти то Тебе по водї.
29. Він же рече: Іди. І вийшов Петріз човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.
30. Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.
31. Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?
32. І як увійшли вони в човен, утихвітер.
33. А ті, що були в човні, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.
34. І, попливши, прибули вони вземлю Генисарецьку.
35. І познавши Його тамешні люде,послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих;
36. і благали Його, щоб тільки^приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.
Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусялиму, кажучи:
2. Чого Твої ученики переступаютьпереказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.
3. Він же, оввавшись, рече до них:Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого ?
4. Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.
5. Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,
6. той може не поважати батькасвого або матери своєї. І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.
7. Лицеміри, добре прорік про васІсаія, глаголючи:
8. Народ сей цриближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шьнує, серце ж їх далеко від мене.
9. Та марно вони поклоняють ся мені, навчаючи наук заповідей чоловічих.
10. І, прикликавши людей, рече доних: Слухайте та й розумійте :
11. Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст. те сквернить чоловіка.
12. Приступивши тоді ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фариееї. чувши слово, поблазнились?
13. Він же, озвавшись, рече: Усякарослина, що не насаджував Отець мін небесний, викоренить ся.
14. Не вважайте на них: проводирівони слїпі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.
15. Озвав ся ж Петр і каже до Него:Виясни нам сю приповість.
16. Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?
17. Чи ще не зрозуміли, що те, щ<>входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;
18. а те, що виходить із уст, береться з серця, і воно сквернить чоловіка.
19. Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадіж, криве сьвідкуваннє, худа.
20. Оце, що сквернить чоловіка; аїсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.
21. Вийшов тоді Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонеькі сторони.
22. Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.
23. Він же не відказав їй, нї слова.І, приступивши ученики Його, бла гали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.
24. Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Івраїлевого.
25. Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучп: Господи, поможи менї.
26. Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.
