99
Євангелия від сьв. Луки 7. 8.
46. Відказали слуги: Ніколи так неговорив чоловік, як Сей чоловік.
47. Відказали тодї їм Фарисеї: Чи йвас не введено?
48. Хиба хто в князїв увірував уНего, або з Фарисеїв?
49. А сей народ, що не знав вакону,проклятий.
50. Каже Никодим до них, котрийприходив у ночі до Него, бувши один з них:
51. Чи закон наш судить чоловіка,коли це вислухав його перше й не знав, що робить?
52. Озвались вони й казали йому:Чи й ти з Галилеї вси? Пошукай і подивись, що пророк 8 Галилеї не встає.
53. 1 пійшов кожен до дому свого.
Ісус же пійшов на гору О ливну.
2. Вранцї ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сївпш навчав їх.
3. Приводять же письменники таФарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посередині,
4. кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку.
5. В законї ж Мойсей нам 8велїв таких каменувати; Ти ж що кажеш?
6. Се ж казали, спокушуючи Його,щоб мали чим винувати Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем ПО 8ЄМЛЇ.
7. Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї.
8. І, знов, схилившись до долу, писав по землі.
9. Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останніх; і воставсь один Ісус та жінка, стоячи посередині.
10. Піднявши ся ж Ісус і нікого небачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? ніхто тебе не осудив?
11. Вона ж каже: Нїхто, Господи.
Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши.
12. Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.
13. Казали тоді Йому Фарисеї: Типро себе сьвідкувш; сьвідченне Твоє неправдиве.
14. Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч ясьвідкую про себе, правдиве сьвідченне моє; бо я знаю, звідкіля я прийшов, і куди йду.
15. Ви по тїлу судите; я не суджунікого.
16. Коли ж я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й пославший мене Отець.
17. І в законї ж вашому написано,що двох людей сьвідченнє правдиве.
18. Я сьвідкую про себе, й сьвідкувпро мене пославший мене Отець.
19. Казали тодї Йому: Де ОтецьТвій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, нї Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого 8нали б.
20. Такі слова промовив Ісус у скарбниці, навчаючи в церкві; і ніхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його.
21. Рече їм ході внов Ісус: Я йду, йшукати мете мене, і в гріхах ваших повмираєте. Куди ж я йду, ви не можете йти.
22. Сказали тоді Жиди: Чи не вбєВін себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти?
23. І рече їм: Ви од нижнього, я одвишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього.
24. Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.
25. Казали тоді Йому: Хто Ти єси?І рече їм Ісус: Той, що з почину, як і глалолю вам.
26. Багато маю про вас глаголати йсудити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї.
27. Не розуміли, що про Отця їм глаголе.
28. Рече ж їм Ісус: Як знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте,
