Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/940

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

102

Євангелия від сьв. Луки 9. 10.


102 6ВАНГЕЛИЯ ВІД


 40. 1 почули се деякі в Фарисеїв, щобули з Ним, і казали Йому: То й ми слїпі ?

 41. Рече їм Ісус: Коли б слїпі були,не мали б гріха; тепер же кажете: Що бачимо; тим гріх ваш остаеть ся.

Голова 10.

Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодій і розбійник.

 2. Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.

 3. Тому воротар одчиняв, і вівці голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.

 4. І як вижене вівці свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.

 5. За чужим же не пійдуть, а втікати муть од него, бо не знають голосу чужих.

 6. Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.

 7. Тоді знов рече їм Ісус: Істино,істино глаголю вам: Що я двері вівцям.

 8. Всї, скільки прийшло їх першемене, злодії і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.

 9. Я — двері: мною коли хто ввійде,спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.

 10. Злодій не приходить, як тількищоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життв мали, й надто мали.

 11. Я пастир добрий: пастир добрийдушу свою кладе за вівцї.

 12. Наймит же й хто не пастир,що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидав вівцї, та й утікав; а вовк хана їх, і розсипав вівцї.

 13. Наймит же втікав, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.

 14. Я пастир добрий, і знаю моїх,і знають мене мої.

 15. Яко ж знав мене Отець, так ія знаю Отця, і душу мою кладу ва вівцї.

 16. І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й го

СЬВ. ЙОАНА 9.10.

лос мій почують, і буде одно стадо, и один пастир.

 17. За те Отець мене любить, що якладу душу мою, щоб внов прийняти її.

 18. Нїхто не бере її від мене, а якладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.

 19. Постала тодї знов незгода міжЖидами за слова сї.

 20. Казали ж многі 8 них: Біса маві божеволів; чого ви Його слухаєте?

 21. Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може сліпим очі відкривати?

 22. Були ж поновини в Єрусалимі,і 8има була.

 23. І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.

 24. Обступили тодї Його Жиди, йказали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.

 25. Відказав їм Ісус: Я казав вам,та й не віруєте. Діла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.

 26. Та ви не вірувте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.

 27. Вівцї мої голосу мого слухають,і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.

 28. І я життв вічне даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто 8 рук МОЇХ.

 29. Отещ> мій, що дав менї, більшийусїх, І НІХТО не 8ДОЛЇ6 вихопити їх із рук Отця мого.

 30. Я і Отець одно.

 31. Брали тодї знов камінне Жиди,щоб каменувати Його.

 32. Оввавсь до них Ісус: Багато добрих діл явив я від Отця мого. За боторе 8 тих діл каменувте мене?

 33. Відказали йому Жиди, говорячи:За добре діло не каменувмо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.

 34. Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законі вашому: Я сказав, ви боги?

 35. Коли тих наввав богами, до кого