110
Євангелия від сьв. Луки 17. 18.
впокій мали. У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт.
Се глаголав Ісус, і зняв очі свої на небо, й рече: Отче! прийшла година; прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе.
2. Яко ж дав єси Йому власть надусяким тілом, щоб усїм, що дав єси Йому, дав вічне життє.
3. Се ж життє вічне в тому, щобзнали Тебе, єдиного справдешного Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа.
4. Я прославив Тебе на землі: ділокінчав я, що дав єси менї робити.
5. А тепер прослав мене Ти, Отче, уТебе самого славою, що мав я в Тебе, перш ніж сьвіту бути.
6. Обявив я імя Твоє людям, щодав єси менї з сьвіта. Твої були вони, а Ти менї їх дав; і слово Твоє хоронили вони.
7. Тепер зрозуміли вони, що, скільки дав єси менї, все від Тебе.
8. Бо слова, що дав єси мені, давя їм; і вони прийняли й зрозуміли справді, що від Тебе прийшов я, і увірували, що Ти мене післав.
9. Я про них молю, не про сьвіт молю, а про тих, що дав єси менї, бо вони Твої.
10. І все моє Твоє, і Твоє моє, і япрославив ся в них.
11. І вже більш я не в сьвітї, а сї всьвітї, і я до Тебе йду. Отче сьвятий, збережи їх в імя Твоє, тих, котрих дав єси мені, щоб були одно, яко ж ми.
12. Як був я з ними на сьвітї, я беріг їх в імя Твоє; котрих дав єси мені, стеріг я, і ніхто з них не погиб, тільки Син погибельний, щоб писаннє справдилось.
13. Тепер же до Тебе йду, і се глаголю в сьвітї, щоб мали радість мою повну в собі.
14. Я дав їм слово Твоє, і сьвіт зненавидів їх, бо вони не 8 сьвіта, яко ж я не з сьвіта.
15. Не молю, щоб узяв їх із сьвіта,а щоб зберіг їх од зла.
16. Не з сьвіта вони, яко ж я не зсьвіта.
17. Освяти їх правдою Твоєю; словоТвоє правда.
18. Як мене післав єси в сьвіт, і япіслав їх у сьвіт.
19. І 8а них я посьвячую себе, щобі вони були осьвячені правдою.
20. Не про сих же тільки молю, атакож і про тих, що 8адля слова їх увірують у мене,
21. щоб усї одно були: яко ж Ти,Отче, в менї і я в Тобі, щоб і вони в нас одно були, щоб сьвіт увірував, що Ти мене післав єси.
22. І славу, що дав єси менї, дав яїм, щоб були одно, яко ж ми одно.
23. Я в них і Ти в менї, щоб буливвершені в одно, і щоб зрозумів сьвіт, що Ти мене післав єси і полюбив її. яко ж мене полюбив єси.
24. Отче, которих дав єси менї, хочу, щоб, де Я, І ВОНИ були 80 мною, щоб впдїли славу мою, що дав сси менї ; бо полюбив єси мене перш основания сьвіта.
25. Отче праведний, і сьвіт Тебе непізнав, я ж пізнав Тебе, і сї пізнали, що Ти мене післав.
26. І я обявпв їм імя Твоє, і обявляти му, щоб любов, якою любив єси мене, в них була, а я в них.
Се промовивши Ісус, вийшов з уче никами своїми за потік Кедрон, де був сад, у котрий ввійшов Він і учснпки Його.
2. Знав же й Юда, що зрадив Його,се місце, бо почасту вбирались тал Ісус і ученики Його.
3. Тоді Юда, взявши роту та архиерейських і Фарисейських слуг, приходить туди з лихтарнями, та Факд* ми,* та з зброєю.
4. Знаючи ж Ісус усе, що настигавна Него, вийшов і рече їм: Кого шукаєте?
5. Відказали Йому: Ісуса Назорея.Рече їм Ісус: Се я. Стояв же й Юда 8радник Його, 8 ними.
6. Як же сказав їм: Що се я, відступили вони назад, та й попадали иа землю. * Смолоскипами.
