Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/948

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

110

Євангелия від сьв. Луки 17. 18.


110 ЄВАНГЕЛИЯ ВІД СЬВ. ЙОАНА 16. 17. 18.

впокій мали. У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт.

Голова 17.

Се глаголав Ісус, і зняв очі свої на небо, й рече: Отче! прийшла година; прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе.

 2. Яко ж дав єси Йому власть надусяким тілом, щоб усїм, що дав єси Йому, дав вічне життє.

 3. Се ж життє вічне в тому, щобзнали Тебе, єдиного справдешного Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа.

 4. Я прославив Тебе на землі: ділокінчав я, що дав єси менї робити.

 5. А тепер прослав мене Ти, Отче, уТебе самого славою, що мав я в Тебе, перш ніж сьвіту бути.

 6. Обявив я імя Твоє людям, щодав єси менї з сьвіта. Твої були вони, а Ти менї їх дав; і слово Твоє хоронили вони.

 7. Тепер зрозуміли вони, що, скільки дав єси менї, все від Тебе.

 8. Бо слова, що дав єси мені, давя їм; і вони прийняли й зрозуміли справді, що від Тебе прийшов я, і увірували, що Ти мене післав.

 9. Я про них молю, не про сьвіт молю, а про тих, що дав єси менї, бо вони Твої.

 10. І все моє Твоє, і Твоє моє, і япрославив ся в них.

 11. І вже більш я не в сьвітї, а сї всьвітї, і я до Тебе йду. Отче сьвятий, збережи їх в імя Твоє, тих, котрих дав єси мені, щоб були одно, яко ж ми.

 12. Як був я з ними на сьвітї, я беріг їх в імя Твоє; котрих дав єси мені, стеріг я, і ніхто з них не погиб, тільки Син погибельний, щоб писаннє справдилось.

 13. Тепер же до Тебе йду, і се глаголю в сьвітї, щоб мали радість мою повну в собі.

 14. Я дав їм слово Твоє, і сьвіт зненавидів їх, бо вони не 8 сьвіта, яко ж я не з сьвіта.

 15. Не молю, щоб узяв їх із сьвіта,а щоб зберіг їх од зла.

 16. Не з сьвіта вони, яко ж я не зсьвіта.

 17. Освяти їх правдою Твоєю; словоТвоє правда.

 18. Як мене післав єси в сьвіт, і япіслав їх у сьвіт.

 19. І 8а них я посьвячую себе, щобі вони були осьвячені правдою.

 20. Не про сих же тільки молю, атакож і про тих, що 8адля слова їх увірують у мене,

 21. щоб усї одно були: яко ж Ти,Отче, в менї і я в Тобі, щоб і вони в нас одно були, щоб сьвіт увірував, що Ти мене післав єси.

 22. І славу, що дав єси менї, дав яїм, щоб були одно, яко ж ми одно.

 23. Я в них і Ти в менї, щоб буливвершені в одно, і щоб зрозумів сьвіт, що Ти мене післав єси і полюбив її. яко ж мене полюбив єси.

 24. Отче, которих дав єси менї, хочу, щоб, де Я, І ВОНИ були 80 мною, щоб впдїли славу мою, що дав сси менї ; бо полюбив єси мене перш основания сьвіта.

 25. Отче праведний, і сьвіт Тебе непізнав, я ж пізнав Тебе, і сї пізнали, що Ти мене післав.

 26. І я обявпв їм імя Твоє, і обявляти му, щоб любов, якою любив єси мене, в них була, а я в них.

Голова 18.

Се промовивши Ісус, вийшов з уче никами своїми за потік Кедрон, де був сад, у котрий ввійшов Він і учснпки Його.

 2. Знав же й Юда, що зрадив Його,се місце, бо почасту вбирались тал Ісус і ученики Його.

 3. Тоді Юда, взявши роту та архиерейських і Фарисейських слуг, приходить туди з лихтарнями, та Факд* ми,* та з зброєю.

 4. Знаючи ж Ісус усе, що настигавна Него, вийшов і рече їм: Кого шукаєте?

 5. Відказали Йому: Ісуса Назорея.Рече їм Ісус: Се я. Стояв же й Юда 8радник Його, 8 ними.

 6. Як же сказав їм: Що се я, відступили вони назад, та й попадали иа землю. * Смолоскипами.