Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/957

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

119

Дїяння сьвятих Апостолів 4. 5.

дїяння сьвятго ми людьми? бо велика ознака сталась черев них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.

 17. Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то вакавом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нікому 8 людей.

 18. І, покликавши їх, ваповіли їмвовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.

 19. Петр же та Йоан, оввавшись доних, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш нїж Бога, — судіть.

 20. Не можна бо нам того, що виділи й що чули, не говорити.

 21. Вони ж заказавши, відпустилиїх, не знайшовши нічого, ва що б їх покарати, вадля народу; бо всї прославляли Бога ва те, що стало ся.

 22. Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стала ся ся ознака сцїлення.

 23. Відпущені ж прийшли до своїхі сповістили, що кавали до них архивреї та старші.

 24. Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й домовили: Владико, Ти вси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;

 25. котрий устами Давида, слугиТвого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде вадумують марні речі?

 26. Повставали царі вемні, і князївібрались докупи на Господа й на Христа Його.

 27. Бо зібрали ся справдїна сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помагав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат 8 поганами й людьми Ізраїлськими,

 28. зробити, що Твоя рука і радаТвоя наперед призначили статись.

 29. І нині, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,

 30. і простягай руку Твою на сцїленне, і нехай овнаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.

 31. А як помолились вони, вахиталося місце, де вібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже в одвагою.

 32. Множество ж вірних мали одно

АПОСТОЛІВ 4. 5. 119

серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільне.

 33. І в великою силою давали апостоли сьвідченне воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всіх їх.

 34. Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,

 35. та й клали у ногах у апостолів,і роздавали кожному, як кому треба було.

 36. Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,

 37. мавши поле, продав, та й принісгроші, та й положив у ногах у апостолів.

Голова 5.

Один же чоловік, на ймя Ананїя, 8 СаФирою, жінкою своєю, продав маєток,

 2. та й приховав в цїни, за довідомжінки своєї, та, принісши якусь частину, положив у ногах у апостолів.

 3. Петр же рече: Ананїе, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з цїни ва землю?

 4. Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй власті було? На що положив єси в твоєму серцї діло таке? Ти обманив не людей, а Бога.

 5. Почувши ж Ананїя слова сї, упавбез духу; й обняв страх великий усїх, що чули се.

 6. Уставши молодці, взяли його і винісши поховали.

 7. І сталось, годин через три післясього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.

 8. Озвав ся ж до неї Петр: Скажименї, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.

 9. Петр же рече до неї: Як се, щозмовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, іцо поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.

 10. Упала ж вараз у ноги йому, тай зітхнула духа. І ввійшовши молод

60