119
Дїяння сьвятих Апостолів 4. 5.
дїяння сьвятго ми людьми? бо велика ознака сталась черев них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.
17. Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то вакавом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нікому 8 людей.
18. І, покликавши їх, ваповіли їмвовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.
19. Петр же та Йоан, оввавшись доних, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш нїж Бога, — судіть.
20. Не можна бо нам того, що виділи й що чули, не говорити.
21. Вони ж заказавши, відпустилиїх, не знайшовши нічого, ва що б їх покарати, вадля народу; бо всї прославляли Бога ва те, що стало ся.
22. Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стала ся ся ознака сцїлення.
23. Відпущені ж прийшли до своїхі сповістили, що кавали до них архивреї та старші.
24. Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й домовили: Владико, Ти вси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;
25. котрий устами Давида, слугиТвого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде вадумують марні речі?
26. Повставали царі вемні, і князївібрались докупи на Господа й на Христа Його.
27. Бо зібрали ся справдїна сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помагав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат 8 поганами й людьми Ізраїлськими,
28. зробити, що Твоя рука і радаТвоя наперед призначили статись.
29. І нині, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,
30. і простягай руку Твою на сцїленне, і нехай овнаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.
31. А як помолились вони, вахиталося місце, де вібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже в одвагою.
32. Множество ж вірних мали одно
серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільне.
33. І в великою силою давали апостоли сьвідченне воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всіх їх.
34. Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,
35. та й клали у ногах у апостолів,і роздавали кожному, як кому треба було.
36. Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,
37. мавши поле, продав, та й принісгроші, та й положив у ногах у апостолів.
Один же чоловік, на ймя Ананїя, 8 СаФирою, жінкою своєю, продав маєток,
2. та й приховав в цїни, за довідомжінки своєї, та, принісши якусь частину, положив у ногах у апостолів.
3. Петр же рече: Ананїе, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з цїни ва землю?
4. Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй власті було? На що положив єси в твоєму серцї діло таке? Ти обманив не людей, а Бога.
5. Почувши ж Ананїя слова сї, упавбез духу; й обняв страх великий усїх, що чули се.
6. Уставши молодці, взяли його і винісши поховали.
7. І сталось, годин через три післясього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.
8. Озвав ся ж до неї Петр: Скажименї, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.
9. Петр же рече до неї: Як се, щозмовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, іцо поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.
10. Упала ж вараз у ноги йому, тай зітхнула духа. І ввійшовши молод
