Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/958

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

120

Дїяння сьвятих Апостолів 5.


120 ДІЯННЯ СЬВЯТИХ АПОСТОЛІВ 5.

цї, знайшли її мертву, й винісши, поховали коло чоловіка її.

 11. І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.

 12. Руками ж апостолськими діялисьовнаки й чудеса в народі многі ( і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.

 13. З инших же ніхто не важив сяприставати до них, тільки величав їх народ.

 14. І прибувало все більш віруючиху Господа, — множество чоловіків і жінок.)

 15. Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тінь отінила кого з них.

 16. Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.

 17. Уставши ж архиерей і всї, щоз ним (тодішня вресь Садукейська), сповнились завистю,

 18. і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.

 19. Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:

 20. Ійдїть, і ставши промовляйте вцеркві до народу всі слова життя сього.

 21. Вислухавши ж ввійшли вранцїв церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиерей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.

 22. Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темниці, і вернувшись, оповіли,

 23. говорячи: Що темницю внайшлими вамкнену в усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нікого в середині не знайшли.

 24. Почувши ж слова сї священикі старшина церковний та архиереї, сумнівались, що б воно таке було.

 25. Прийшовши ж один, сповістивїх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.

 26. Тодї прийшовши старшина зслугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.

 27. І привівши їх, поставили передрадою; і спитав їх архиерей,

 28. кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас крон Чоловіка того.

 29. Оввав ся ж Петр і апостоли, ірекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям.

 30. Бог отцїв наших підняв Ісуса,що Його ви вбили, повісивши на дереві.

 31. Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаянне Ізраїлеві і оставленне гріхів.

 32. І сьвідки Його в словах сих мий Дух сьвятий, котрого дав Бог ти*, хто корить ся Йому.

 33. Вони ж почувши запалали гнівом, і радились, щоб повбивати їх.

 34. Уставши ж у раді один Фарисей,на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелів на часину вивести апостолів,

 35. і каже своїм: Мужі Ізраїлські,вважайте на людей сих, що маете робити.

 36. Бо перед сими днями встав бувТевда, кажучи, що він хтось такни; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у ніщо.

 37. Після сього встав був Юда Галилейський під час переписі, і потяг за собою доволі народу. І сей загинув, і всі, хто слухав його, розсипались.

 38. А тепер кажу вам: Відступіть сявід людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або діло се, то обер* неть ся в ніщо;

 39. коли ж від Бога, то не здодїєтейого знівечити, та щоб іще й противниками Божими не вробитись вам.

 40. Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, ваказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.

 41. Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.

 42. І по всяк день не переставали