124
Дїяння сьвятих Апостолів 8. 9.
18. Видївши ж Симон, що положеннем рук апостолських дасть ся Дух сьвятий, приніс їм грошей,
19. говорячи: Дайте й менї вдастьтаку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого.
20. Петр же рече до него: Нехайсрібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав вси 8а гроші здобути.
21. Нема для тебе частини, анї долїв речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом.
22. Покай ся ж у ледарстві сьомутвоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого.
23. Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе.
24. Озвав ся ж Симон та й каже:Молїть ся ви за мене Господу, щоб ніщо не найшло на мене, що ви сказали.
25. Ті ж, що сьвідкували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували.
26. Ангел же Господень промовивФилипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде 8 Єрусалиму в Газу; вона пуста.
27. І вставши пійшов; і ось чоловікіз Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, цариці Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим;
28. і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю.
29. Рече ж Дух Филипові: Приступита пристань до воза сього.
30. Приступивши ж Филип, почувйого, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш?
31. Він же каже: Як бо можу, колинїхто не наведе мене? І просив Филипа, щоб, вилїзши, сїв 8 ним.
32. Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкриває уст своїх.
33. У приниженню Його суд Йоговзято; рід же Його хто з’ясує? бо береть СЯ 8 8ЄМЛЇ ЖИТТЄ Його.
34. Озвав ся ж євнух, і каже до Филипа: прошу тебе, про кого пророк глаголе се? про себе, чи про иншого кого?
35. Відкривши ж Филип уста свої, іпочавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса.
36. Верстаючи ж дорогу, прибули доводи; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись?
37. Рече ж Филип: Коли віруєш усї*серцем, то можна. Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос.
38. І 8велїв з’упинити воза; й увійшли обидва в воду, Филип і євнух; і охрестив його.
39. Як же ВИЙШЛИ 8 води, Дух Господень ухопив Филипа, і не бачив його більш євнух; і пійшов дорогою своєю, радуючись.
40. Филип же опинивсь ув Азотї, іпроходячи проповідував по всїх городах, аж доки прийшов у Кесаряю.
Савло ж, ще дишучи грозьбою та вбийством на учеників Господніх, приступив до архиєрея,
2. і просив від него листів у Дамаскдо шкіл, щоб, коли кого знайде, що путя того будуть, чоловіків і жінок, звязавши, поприводив у Єрусалим.
3. Ідучи ж був близько Дамаску, аяось осияло його сьвітло 8 неба,
4. і, впавши на 8емлю, чув голос,глаголючий йому: Савле, Савле, чого мене гониш?
5. Каже ж: Хто єси, Господи? Господь же рече: Я Ісус, котрого ти го ниш. Трудно тобі проти рожна прати (упиратись).
6. І затрусившись та стуманівши,каже: Господи, що хочеш, щоб робив я? А Господь до него: Устань, та йди в город; і скажеть ся тобі, що маєш робити.
7. Люде ж, що йшли з ним, стоялз’умівпшсь, чуючи голос, нікого ж не бачивши.
8. Устав же Савло 8 землї; як жевідтворив очі, нікого не бачив. І вели його за руку, та й привели в Да маск.
9. І був він три днї невидющим, і неїв і не пив.
