з таким самим значінням: товариство становить щодо продажу одне з найбільших підприємств. Таксамо не по-українськи віддані такі думки: постачальником чаю являється анґлійська кооперація, метою кооперації являються (мету кооперації становлять) функції торговельні й т. д. А вже зовсім не можна сказати так: найбільш цікаві являються дані по постачанню краму (найцікавіщі дані щодо постачання краму), де до того ще й присудкове ім'я покладене в називнику.
Коли ми вже заговорили про дієслово „становити“, то при тій нагоді звернемо увагу на те, що наші письменники чогось не вживають його ще в инчому значінні, яке воно має, у значінні московського „составлять“, нім. bilden, а передають його словом „складати“: це складає (становить) частину нашого капіталу, все докупи складає (становить, дає), суму“… Плутанина вийшла з того, що московське слово „составлять“ у нас визначає і „складати“, але ж тільки в инчих випадках; у нас можна скласти стіл, якщо він розібраний, можна скласти вірш, пісню (в розумінні: укласти, скомпонувати), в нас складають докупи букви (від того „склад“ — слогъ), але ж у тому значінні, що вгорі, цього слова вживати не можна.
Воно то часто буває, що в одній мові одне якесь слово вживається в ріжних значіннях [пор. нім. machen: і Bett machen (стелити ліжко), і Feuer machen (розпалити в печі), і Banferott machen (банкротувати), або російське „общій“ (спільний і загальний), наше „склад“ моск. „слогъ“ і „составъ“] — зате друга мова має на такі ріжні значіння окремі слова.[1] Тим то й пояснюється, що в нашу мову закрадається звичка
- ↑ При тій нагоді звернемо увагу на поганий неольоґізм: зовнішній, зовнішність, утворений на московську подобу, теж із неольоґізму „зовні“ (природа, що зовні нас, цебто, поза нами), щоб конче одним словом оддати чи московське „внѣшній“, „внѣшность“, чи німецьке außen, von außen і т. д. А, тимчасом, такого слова (зовні) в народній мові нема, й його вживати непотрібно. В нас кажуть: зокола, знадвору, назверх, поза… щоб визначити, що щось є, чи твориться не всередині чогось. Із цих своїх прислівників, чи приймеників, на подобу инчих подібних слів (зоколишній, н. пр. — наружный) треба нам творити прикметники, чи іменики (зокільний, назвертній, назверхність), та тільки, ясна річ, не можна їх уживати скрізь у значінні моск. „внѣшній“. Тим
