дїяльністю можна з христоматії О. Барвінського (Виїмки, т. другий). Цїкавий з тої доби галицького життя ще й Хведір Заревич (повість „Хлопська дитина“, Львів, 1901, ц. К 1•80).
З Якова Щоголева (1824—1898) доволї прочитати ті вірші, які містять ся в антольоґіях (У. М., 217—232, збірники віршів: „Ворскло“, „Слобожанщина“, Харків, 1898, ц. 1 карб.). Те саме відносить ся до Кулика (У. М., 315—320), Володимира Олександрова (У. М., 323—327), Корнила Устіяновича (Барвінський, Виїмки, том другий), Сидора Воробкевича (Барвінський, Виїмки, том другий; вибір творів, Р. П., т. XII), Василя Мови (У. М., 305—312). Тільки-ж сього останнього драму „Старе гнїздо й молоді птахи“ (Київ, 1908, ц. 80 коп.) радимо перечитати цїлу.
Заохочувати читати любленого всїма талановитого автора смішних „Співмовок“ Степана Руданського (1830—1873) нема чого. Збірне виданнє його творів появило ся у Львові двома накладами: „Наукового Товариства імени Шевченка“ (друге виданнє в сїмох томиках, цїна 12 К) і „Просвіти“ у трох томах (Р. П., т. IX, 1—3).
На жаль мало відомий в нас письменник Наталь Свидницький (1834—1871). Правда, він написав тільки один твір „Люборацькі“ (Київ, 1901, цїна 65 коп.; виданнє цїнне задля передмови Кониського), але з книжкою повинен кождий познайомити ся. Картини бурсацького життя виходять куди краще в Свидницького нїж у росїйського письменника Помяловського й дають гарний образ помосковщення і польонїзації Правобережя.
Невеличкий вклад в українську лїтературу Данила Мордовця (1830—1905) — його оповідання вийшли в Петербурзї, 1885, ц. 80 коп. і у Львові, 1904, ц. 60 сот. — повинен також кождий з нас знати. Не завадило-б познайомити ся з українською перерібкою його повісти „Сагайдачний“ (Київ, 1909, ц. 20 коп.).
З буковинського поета Осипа Федьковича (1834—1888) треба прочитати вірші (найкраще з видань для молодїжи, Львів, 1907, цїна 2 К, бо в нїм містить ся передмова про життє й дїяльність поета) і повісти (для державного Українця приступні найкраще у виданню Драгоманова під заг. „Повістї Осипа Юрія Федьковича“ з переднїм словом про галицько-руське письменство, Київ, 1876). О. Федькович великий знавець народнього гуцульського побуту (се виявляєть ся в повістях), має дуже гарний вислів, мова в нього дуже багата й тільки зразу робить труднощі, — поет уживає
