З нових письменників, що виступили в 90 р. і відразу звернули на себе увагу, дуже радимо прочитати в цїлости передусїм новелїста Михайла Коцюбинського (1864—1913), великого мистця слова, справжнього артиста (перекладений цїлий на російську мову). Твори його почали виходити в Київі, але ми радимо читати Коцюбинського в львівськім виданнї, бо воно повне, нешматована цензурою. Ось збірники його оповідань: „В путах шайтана“, Львів, 1899, ц. 1•60 К, „По людському“, бесарабські оповідання, Львів, 1900, цїна 2 К, „Поєдинок“, Львів, 1903, ц. 2 К, „У грішний світ“, Львів, 1905, ц. 2 К, „З глибини“, Львів, 1909, цїна 1•50 К, а далї: „Дебють“, Петербург, 1911, ц. 80 коп. і „Тїни забутих предків“, Киів, 1913, цїна 65 коп. Всї сї оповідання роблять величезне вражіннє, дають під час читання насолоду й лишають у душі нестертий слїд, але передусїм отсї: „Сон“, „Подарунок на іменини“, „На каменї“, „Фата-морґана“, зокрема-ж „Тїни забутих предків“, образки з життя Гуцулів, ще й досї напів поган у своїм світоглядї! Якоюсь давниною, старістю віє від сього оповідання!
Гарна оповідачка є й Любов Яновська (1861), авторка „Оповідань“, Київ, 1905, ц. 75 коп. (звертаємо увагу на оповіданнє „Смерть Макарихи“), „Дрібних оповідань“, Київ, 1911, і повісти „Городянка“, Київ, 1905, цїна 50 коп. З численних її драм найбільшу вартість мають: „Дзвін до церкви скликає, та сам у нїй не буває“, Київ, 1907, ц. 15 коп., „Людське щастя“, Київ, 1909, цїна 35 коп., „Noli me tangero“ (Не займай мене), Київ, 1910, ц. 40 коп., „У передосвітньому туманї“, Київ, 1908, ц. 15 коп.
Своїми віршами звертає на себе увагу Микола Чернявський (1867) — гарний вибір у антальоґії У. М. (збірник віршів „Зорі“ вийшов у Київі, 1903, ц. 65 коп.) Гарні його оповідання вийшли збірником п. з. „Богові невідомому“ у Київі, 1913, ц. 70 коп. (найкращі: „Смерть переможцем“ і „Темрява“). З повістей радимо прочитати: „Весняна повідь“, Київ, 1906, ц. 40 коп.
Талановиті образки з життя наших селян, трохи песимістичні та холодні й темні, дає Грицько Григоренко (прибране імя) у збірнику п. з. „Наші люди на селї“, Юрієв, 1897, ц. 80 коп. Авторка пише дуже мало (в 1913 р. дала нове цїкаве оповідання „І чого вони з нього сміють ся“ в збірнику „Арґо“, Київ, 1914). Зате якоюсь добрістю, лагідністю та сердечністю віє з нарисів Модеста Левицького
