Перейти до вмісту

Сторінка:Сімович В. Рідне письменство (1918).djvu/26

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

манський поет вічного смутку (збірки „Ой, люлї смутку“, Львів, 1906, ц. 1•20 К, „Пливем по морі тьми“, Львів, 1909, ц. 2 К). С. Чарнецький („В годинї сумерку“, Львів, 1908, ц. 1 К), М. Жук („Співи землї“, Чернигів, 1912, ц. 60 коп.). Олекса Коваленко („Золотий засїв“, Київ, 1910, ц. 80 коп., і т. д.), Христя Алчевська („Вишневий цвіт“, Харків, 1912, ц. 80 коп. і т. д.), Пилип Капельгородський („Відгуки життя“, Київ, 1907, ц. 40 коп.), Микита Шаповал (псевдонїм Сріблянський, збірки: „Сни віри“, Харків, 1908, ц. 80 коп., „Самотність“, Київ, 1910, ц. 75 коп.), Остап Грицай, „Утеча Перхуна“, Краків, 1911, ц. 1•20 К), Михайло Гаврилко („На румовищах“, Краків, 1910, ц. 2 К), Мелетій Кичура („Без керми“, Краків, 1910, ц. 2•50 К), Галя Комарівна („Починок“, Одеса, 1905, ц. 50 коп.), Б. Кернеренко „Менти натхнення“, Гуляйполе, 1910, ц. 1 карб. 50 коп.), В. Тарноградський („Барвінковий цвіт“, Київ, 1911, ц. 25 коп.), Остап Луцький („В такі хвилї“, Львів, 1906, ц. 80 коп.), Микола Голубець [„Мойсей безумний“, Львів, 1913, ц. 50 сот. і т. д.], Максим Рильський [„На білих островах“, Київ, 1910, ц. 50 коп.], Омелян Карашкевич, і т. д. [инших найдете по антольоґіях].

Крім того росте велика скількість оповідачів і новелїстів, які пробують своїх сил у ріжних напрямках, то добігають до старої школи реалїстів, то доходять до модернїзму. Сюди належать: Антін Крушельницький (оповідання: збірки „Серце“, „Пролєтарі“, „Світла й тїни“, „Із книги життя“ — із драм найцїкавіщі: „Орли“ — комедія, Львів, 1907, ц. 2•20 К, „Чоловік чести“; Коломия, 1904, ц. 1•30 К), Орест Авдикович (збірки оповідань „Моя популярність“, „Петлї“, „Поезія і проза“), Пахаревський (гарна третя збірка оповідань, Київ, 1912, ц. 50 коп.), Наталя Романович (оповідання, порозкидані по всїх журналах, головно в ЛНВ.), Архип Тисленко (дуже гарні народнї оповідання: „З книги життя“), Юрій Кміт (оповідання з бойківського життя), Микола Дерлиця (Композитор, Львів, 1904, ц. 2 К), В. Бирчак, Васьківський (оповідання: „До ґрунту“, але передусїм; Самотний, із збірки: До ґрунту, Київ, 1912, ц. 1 карб.). П. Барвінський (Нариси, Полтава, 1907, ц. 1 карб.), Надїя Кибальчич (по різних книжках ЛНВ, прибране імя Н. Полтавка), Осадчий (На гранї XX стол. ч. I і II Київ,