і новель: „До світа“, Львів, 1905, ц. 2•40 К. Кобилянська, вихована на новій нїмецькій і скандинавській лїтературі, любить тонко розбирати душевні переживання й запускаєть ся в символїстику. Передусїм цїкавить її жінка, за самостійність якої бореть ся в творах „Царівна“, „Людина“ і т. д. На жаль мова її не зовсїм чиста, складня подекуди зовсїм чужа.
Ще більшою символїстикою, що подекуди й не розбереш, що автор хоче сказати, визначають ся деякі твори Михайла Яцкова. Та крім символїстичних образів є в нього цїлий ряд перл-образків із сучасного життя Галичини. Збірники його новель такі: „В царстві сатани“, Львів, 1900. ц. 1•60 К, „Казка про перстень“, Львів, 1907, ц. 2 К, „Чорні крила“, Львів, 1909, ц. 1•50 К, „Ададжіо консолянте“, Львів, 1912, ц. 50 сот., „Душі кланяють ся“, Львів, 1905, ц. 70 сот., „Блискавицї“, Киів, 1914, ц. 50 коп.
Харковець Гнат Хоткевич підходить також до сеї групи своїми „Поезіями в прозї“, Харків, 1902, ц. 80 коп. Велику вартість має драма його „Лихолїттє“, з часів російської революції, Львів, 1906, ц. 1 К. Цїкава його повість „Камяна душа“, писана майже цїла гуцульським діялєктом, Чернівцї, 1911, ц. 4 К. До модернїстичного напрямку зближають ся по трохи із новійших письменників ще й Богдан Лепкий (1872) і Микола Вороний (1871). Останнїй видав два томики своїх лїричних віршів у Київі (1912 і 1913), вибір справдї гарних, повних мелодійности поезій.
Богдан Лепкий (род. 1872) — поет і оповідач; споміж численних збірників його віршів (Листки падуть, Над рікою, Осїнь, Стрічки) поручаємо вибір: „З глибини душі“, Львів, 1905, ц. 2•40 К, він Лепкого як найлїпше характеризує. За те радимо більше зазнайомити ся з його щирими й теплими образочками з життя галицьких селян-Подолян. Ось збірки тих оповідань: „З життя“, Львів, 1899, ц. 2•20 К, „Кара“, Львів, 1905, ц. 2•40 К, „З села“, Чернівцї, 1899, ц. 80 сот., „Оповідання“, Львів, 1899, ц. 2 К.
До гуртка українських модернїстів можна ще залїчити Івана Липу й Катрю Гриневичеву [твори в ЛНВ].
У 1900 роках українське письменство на очах росте. Виступає цїлий ряд поетів (гарний вибір із них поміщений в У. М. й туди відсилаємо товаришів): В. Пачовський (збірка талановитих любовних віршів: „Розсипані перли“, Львів, 1901, р. 2 К., инші збірки з нахилом до фільософовання й модернїзму слабші, так само як траґедія: „Сон української ночі“, Львів, 1903, ц. 3•80 К). П. Кар-
