полї письменства не застав непідготованими. Були в нас люди, що хоч тайком, але ж виховали ся на ріднім письменстві, нишком кохали рідне слово, і отсї люди повели лїтературу на новий шлях розвитку.
Та все-таки російський уряд по части свого добив ся. Офіціяльна російська школа, безнастанне заперечуваннє істнування української лїтератури в російській пресї, переслїдуваннє за читаннє українських книжок, понижуваннє серед несвідомого українського суспільства народньої мови, висміюваннє всього, що хоч трохи пахло українством, — все се загнало наші маси в глухий кут. До того долучило ся багато инших справ незорганїзована донедавна книгарська справа, великі перешкоди, які робив російський уряд при перевозї українських книжок зза кордону, недостача відповідньої кольпортажі (продажа книжок з руки), все до купи причинило ся до поширення погляду, що української лїтератури загалом нема, а як і є, то поважного в нїй нїчого нема. Наслїдок сього був такий, що люди вхопили ся за російську книжку…
Міжтим українська лїтература, головно в останнїх часах, розростала ся зацїкавила й чужинцїв. Багато письменників почато перекладати на инші европейські мови, наше життє зацїкавило Европу. І на Українї перед війною справа стала направляти ся, тільки-ж завдяки полїтичним умовам не встигла направити ся як слїд. Загалом читачі не визнавали ся, що саме цїкаве в нашім письменстві й що конче з нього треба собі засвоїти. Дальші рядки мають дати відповідь на се питаннє. Се видало ся нам потрібним ще й тому, що ми знаємо, що багато з нас захоче закласти собі домашню біблїотеку, а то у своїм селї, чи містечку, чи хочби в містї заведе громадську книгозбірню. От і через те ми постарали ся, щоб наш список був доволї широкий, і по змозї при кожній книжцї подавали її цїну[1].
Повний огляд ісотрії українського письменства подає твір Сергія Єфремова: „Історія українського письменства“. Сю книжку повинен собі й придбати кожний на власність, бо вона не тільки тим цїнна, що в коротких словах одає погляд цїлого
- ↑ Цїни за галицькі видання подавали ми в коронах, за инші в карбованцях, але за сї остоннї ми не відповідаємо, бо їх ми позбирали з австрійських катальоґів і перекладали корони на карбованцї, а через те цїна за ті книжки може уважати ся тільки приближною.
