письменства, але ще й тим, що подає на кінцї кожного уступу ще й спис книжок, з яких докладнїйше можна довідати ся про поодиноких письменників. Вона написана дуже гарною лїтературною мовою, а до того стиль у нїй легкий, кожний зрозуміє її добре. З шкільних підручників, яких уживають по українських середнїх школах в Австрії, назвемо книжку Олександра Барвінського: „Огляд української лїтератури“, Львів, 1910, ц. К 1·50. Се тільки сама історія, а є ще й христоматії; от по ґімназіях уживають ся того самого автора: 1) „Виїмки з української народньої словесности“ (для VI кл. ґімназійної), Львів, 1904, ц. К 1·50, 2) „Виїмки з української лїтератури ХІХ в.“, ч. I, Львів, 1905, ц. К 3 (для VII кл.), ч. II, Львів, 1903, ц. К 4 (для VIII кл.). Се христоматії, вибір з українських письменників, на початку є й лїтературні огляди. По вчительських семинаріях учать з такої книжки Барвінського: „Вибір з української лїтератури“ для III і IV рр. учительської семинарії, Львів, 1910, ц. К 4. Ся книжка навіть трохи придатнїйша від тих, що їх вживаєть ся по ґімназіях тим, що не дуже входить у подробицї та ще й містить у собі виїмки з старого й середнього українського письменства. Тільки-ж у Ол. Барвінського характеристики письменників не все вірні. Так і видко, що йому більш подобають ся ті, що підходять до його полїтичного світогляду, а деяким письменникам, як от: Драгоманову, Франкови автор робить просто кривду. Та й у його христоматії познаходили місце такі письменники, про яких досить сказати кілька слів (В. Барвінський), а нема таких навіть, як Франко. Та, не зважаючи на ті хиби, з книжкою варто познайомити ся.
Про старе письменство до кінця XIV в. інформує нас книжечка Богдана Лепкого: „Начерк історії української лїтератури“ (Галицька Накладня Оренштайна, Коломия), 2 частини. Перебіг розвитку історії цїлого письменства подає розвідка Івана Франка: „Южно-русская литература“ в Энциклопедическомъ Словарѣ Брокгауза-Эфрона. Сей самий автор написав досить широку книжку п. заг. „Нарис історії української лїтератури до 1890 р.“, Львів, 1890, ц. К 4. Та не всї частини сього нарису однаково придатні для читача. Головно те, що Франко пише про 60 рр. має характер більше споминів, автор вдоволяєть ся тільки вичислюваннєм творів і поодиноких лїтературних явищ. Зате йогож нариси про письменство по 1890 р. п. з. „Молода Україна“ (Львів, 1910, ц. К 2) дуже цїкаві й книжка дуже гарна. Про старе