ягоди були поживою для птаства, зьвірят і людий, що заблукали в пустини, а заразом були предметом торговлї, бо їх вожено байдаками аж до Київа і дальше. Тепер лїси були покриті цьвітом. Коли зближили ся до берега, щоби дати відпочати веслярам, намісник з Ржендзяном висїли, щоби лїпше приглянути ся сим гаям. Окружив їх такий упоюючий запах, що ледво могли віддихати. Множество пластинок цьвіту лежало вже на земли. Місцями деревця становили непроходиму гущавину. Межи вишнями росли також густо дикі карликоваті міґдали, вкриті рожевим цьвітом, що видавали єще сильнійший запах. Мілїони чмелїв, пчіл і ріжнобарвних мотилїв уносили ся над сим пестрим морем.
— Чуда се, пане, чуда, говорив Ржендзян. — І чому ту люди не мешкають? Так ту богато зьвіри.
І справдї межи вишневими корчами переганяли ся сїрі і білі заяцї, і безчисленні стада синоногих перепилиць, з яких кілька Ржендзян застрілив, але довідав ся опісля від старшого на своа велике здивованє, що їх мясо є трутиною.
На мягкій земли видно було слїди оленїв і сугаків, а здалека доходили відголоси, подібні до хрюканя диких свиний.
Подорожні, надививши ся і відпочавши, пустили ся в дальшу дорогу. Береги то підносили ся, то опадали, відкриваючи вид на діброви, лїса, врочиска, могили і розлогі степи. Околиця була так чудова, що Скшетуский мимоволї повторяв собі слова Ржендзяна: чому ту люди не мешкають? Але до сего бракувало, щоби який другий Вишневецький заняв сї пустинї, упорядкував їх і боронив від татарських нападів. Місцями ріка творила закрути, ковбанї, заливала яри, била пінистою филею о скалисті береги і заливала водою темні скальні яскинї. В таких то яскинях і закрутах находили ся сховки і криївки козацькі. Уйстя рік, покриті лїсом сїтнику, очеретів і шуварів, аж чорнїли ся від множества птаства, словом: сьвіт дикий, пустий і таємничий отворив ся перед очима наших мандрівників.
Плавба стала ся докучливою, бо з причини теплого дня появили ся цїлі рої їдких комарів, з котрих деякі були грубі на палець, і від їх укушеня плила кров цюрком.
Вечером прибули до острова Романівки, на котрім було здалека видко огнї, і ту затримали ся на нічлїг. Рибаки, що прибігли подивити ся на віддїл намісника, мали сорочки, лиця і руки дочиста пообма-
