з погорди для тоїж небезпеки; платив золотом за піснї, шукав слави, а про решту не дбав.
Зі всіх ватажків він найлїпше уособляв Козака-лицаря і тому і пісня вибрала єго за свого любимця а єго імя прославило ся по цїлій Україні.
Послїдними часами зістав переяславським підполковником, але на дїлї мав власть полковника, бо старий Лобода вже слабо держав булаву в старечій долони.
Пан Скшетуский проте добре знав, хто був Богун, а коли питав княгинї, чи то не козак в єї службі, робив се навмисне, з погорди, бо прочував в нїм ворога.
Додумував ся також, що скоро ся зачало, то оно на чімбудь не скінчить ся. Але пан Скшетуский був також завзятий і не любив ховати ся перед небезпекою. Готов був хочби і зараз пустити коня за Богуном, але їхав при боцї княжни. Впрочім вози минули вже яр і з далека показали ся сьвітла в Розлогах.
Курцевичі — Булиги, був то старий княжий рід, що виводив свій родовід від Корията, і мабуть дїйсно походив від Рурика. Було дві головні лїнїї в родинї, з котрих одна жила па Литві, а друга на Волини, а на Заднїнрє перенїс ся доперва князь Василий, оден з численних потомків волинської лїнїї, котрий, будучи убогим, не хотїв жити межи богатими кревними і вступив на службу до князя Михаіла Вишневецького, батька ”Яреми“.
На сїй службі окрив ся славою і віддав князеви значні прислуги, за що одержав на вічність маєтність Розлоги, які опісля задля великого числа вовків названо Вовчими Розлогами, і в них осїв на стало. В 1629. роцї перейшов на латинський обряд і оженив ся з Рагозянкою, панною зі значного шляхотського роду, що походив з Волощини. З того подружа по роцї прийшла на сьвіт донька Єлена; мати умерла при єї уродженю, а князь Василий не думаючи вже другий раз женити ся, посьвятив ся цїлковито господарцї і вихованю одиначки. Був се чоловік високо характерний і надзвичайно чесний. Доробивши ся досить скоро значного майна, подумав зараз про старшого брата Кон-
