Незабаром коло нього
Став і пан сопіти…
Тільки що пан заснув добре,
Іван підійняв ся,
Та до панської торбини
І сам присотав ся…
То і курку, і печеню,
І кавалок кишки,
Все, що було у торбинї,
Стеребив до кришки.
Пробудив ся пан раненько…
Пропаща година!
Хоче їсти сїромаха,
Та пуста торбина…
Розбуджає він Івана
Та його й питає,
А Іван стиснув плечима
Тай відповідає:
— А що ж, пане, та ж ви вчора
Місто будували…
Тут стояло дві різницї,
Там булки стояли,
А по містї, звісне дїло,
Собаки ходили…
То вони ж то вашу торбу
Певне стеребили!
Посвистав пан по торбинї.
Нїчого дїяти!..
„Вставай, каже, вже, Іване!
Підем мандрувати.“
