Надгорода.
Раз топив ся грубий Лях,
Став репетувати, —
Мужик їден і побіг
Пана ратувати;
За чуприну ухопив,
З води витягає,
Пан дякує мужику,
Гроший добуває.
Аж надходить другий Лях:
— „Цо то“ — запитав ся.
— Таж вицьонґнол з води мнє!
Грубий обізвав ся.
„О, відзялем, каже той,
Відзялем, йедини,
Як он цєбє, брацє муй,
Цьонґнол за чуприне!“
— За чуприне чиж то так? —
„За чуприне, міли!“
— О, пся вяра ж! — крикнув той
Ізі всеї сили.
